Люблять, воюють, мовчать: чому ЛГБТІК-українці досі поза законом [ Редагувати ]
Вони чинять опір на окупованих територіях, воюють у лавах ЗСУ. Вони - штурмовики та оператори дронів, вони - розвідники та парамедики. Багато з них у тилу волонтерять. Але водночас ці люди кажуть, що не почуваються рівноправними у власній державі. Тій, що проголосила курс на європейські цінності. І крокує ним. Тож, чому так відбувається і про кого йдеться - розповість Євген Лесной.
Вікторія з позивним "Зіронька" зірок за знищення ворога не рахує. Часто бувала у небезпеці.
Вікторія "Зіронька" Косенчук, військовослужбовиця:
Це я була в полі, садила "пташку", і касета "Граду" прилетіла. Ну, я не відразу зрозуміла, якось у мандраж пішло, але потім нормально так хліпануло.
На фронт Віка потрапила зі служби в поліції. Попри стереотипи, що війна не жіноча справа, опанувала "літачки".
Вікторія "Зіронька" Косенчук, військовослужбовиця:
І я пішла на поліцейську. У результаті так у поліції й не працювала - почалося повномасштабне вторгнення. Я підписала контракт.
Олексій Полухін - цивільний. Але з ворогом зіткнувся під час окупації Херсону. Разом з іншими волонтерами допомагав місцевим. У травні 2022-го опинився "на підвалі" ФСБ.
Олексій Полухін, ЛГБТІК-активіст із Херсона:
9 травня мав фотографувати марш "побєдобєсіє" у тоді окупованому Херсоні. Не переглянув мапу блокпостів і потрапив на новий.
Усі два місяці - постійні приниження, натяки на сексуальне насильство та знущання, як-от примус їсти український прапор.
Олексій Полухін, ЛГБТІК-активіст із Херсона:
Найцинічніше - це катування російською музикою, російськими патріотичними піснями й змушування вчити російський гімн.
Андрій Коваленко, як і будь-яка інша людина, не може уявити, що пережив Олексій. Весь час із лютого 2022-го він у Києві. Разом з акторами театру імені Лесі Українки плетуть сітки, збирають кошти на ЗСУ.
Андрій Коваленко, актор Національного театру ім. Лесі Українки:
Ми допомагаємо, купуємо "Мавіки", передаємо свічки, плетемо сітки. У нас є вистава "Хвиля", і повністю виручка з цієї вистави йде на потреби військ.
Ці історії дуже подібні до історій інших українців на четвертому році великої війни. Та є одне "але": ця трійця каже, що вони не почуваються в Україні рівноправними. І поки не почуваються в безпеці. Бо вони - ЛГБТІК-люди.
Андрій Коваленко, актор Національного театру ім. Лесі Українки:
Мій партнер служить у ЗСУ. Він на Покровському напрямку наразі, оскільки він розумний, кмітливий і сміливий, то спочатку був штурмовиком, а зараз командир окремого підрозділу. Бути відкритим там - це додатковий стрес і небезпека, бо всі люди різні у війську.
Віка з дівчиною та Андрій із хлопцем фактично перебувають у сімейних стосунках. Але держава ці стосунки офіційно не визнає.
Андрій Коваленко, актор Національного театру ім. Лесі Українки:
Я такий самий громадянин України, сплачую податки. Але чому маю витрачати гроші на нотаріальне оформлення своїх прав, коли гетеропари можуть у "Дії" одним кліком усе зробити?
Правозахисники наголошують: якщо Україна справді хоче бути частиною ЄС, вона має забезпечити рівні права для всіх громадян.
Олександр Павличенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини:
Потрібно ухвалити закон, який створить можливості для реалізації цивільних партнерств. Ми працюємо над цим з 2015 року. Питання: чи на часі? Так, на часі.
З початком повномасштабної війни українське суспільство стало толерантнішим до ЛГБТІК. Станом на червень 2022 близько 70% громадян підтримували ідею щодо рівних прав.
Олександр Павличенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини:
Суспільство у нас змінюється. І те суспільство, яке було ще до 2014 року, воно різниться. Через війну. Але разом з тим відбувається і наше наближення до європейських справжніх цінностей.
У травні 2022 року петиція на підтримку законопроєкту про цивільні партнерства за кілька тижнів зібрала 25 тисяч підписів. Але змін поки що немає.
Павло Казарін, військовослужбовець, журналіст, лауреат премії ім. Г. Гонгадзе:
Теми, пов'язані з ЛГБТ, ми врешті-решт давно могли зняти через запровадження, скажімо, Інституту цивільного партнерства. Інколи навіть дивно, що у 2025 році ми знову знаходимо себе в тій точці, де ми повинні дискутувати щодо необхідності, чи повинен, чи не повинен бути в українському законодавстві пункт, який дозволяє Інститут цивільних партнерств.
В Україні є й противники європейських цінностей. Вони не визнають навіть можливості цивільного партнерства. Для них сім’я - це лише союз із потенціалом дітонародження.
Людмила Гридковець, голова Української асоціації християнської психології:
Це спільнота, яка має спільне господарство, яка має спільні духовні функції, яка має ще й фінансові функції, яка має також і репродуктивну функцію. - Добре, якщо в сім'ї немає дитини, а ця родина є гетеросексуальна - це не сім'я? - Вони, однак, зберігають потенціал народження дитини. - Вони сім'я чи не сім'я? - Вони сім'я, бо зберігають потенціал народження дитини.
Людмила Гридковець - одна з найактивніших опоненток прав ЛГБТІК. Вона вважає, що в росії гомофобії не існує.
Людмила Гридковець, голова Української асоціації християнської психології:
У рф немає гомофобії, як такої. - А чому? - Тому що гомосексуалізм у них для еліт, а для плебеїв не дають. Знову ж таки він приймається для нижчих.
Правозахисники наголошують: між російськими гомофобами та українськими опонентами прав ЛГБТІК багато спільного.
Олександр Павличенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини:
Це повна паралель з тими ж самими, скажімо, традиційними цінностями, які проголошуються росіянами, які полягають в їхньому, так би мовити, ортодоксальному ставленні й розумінні, що все, що визначено там, як у них на церковному рівні, традиційна сім'я - це єдина допустима норма.
Законів на підтримку ЛГБТІК-спільноти досі не ухвалено. Водночас у Мін’юсті кажуть про наявність дорожньої карти, яка має привести до їх підписання.
Людмила Сугак, заступниця міністра юстиції України з питань євроінтеграції:
В дорожній карті з Верховенства права включений окремий підпункт у розділ "Основоположні права", який передбачає розробку та прийняття законопроєктів, спрямованих, зокрема, на впровадження механізму реєстрованого цивільного партнерства і терміни їхнього прийняття.
Наразі ЛГБТІК-спільнота чекає на два ключові закони: про цивільні партнерства та протидію дискримінації.
Людмила Сугак, Заступниця міністра юстиції України з питань євроінтеграції:
Цього та інших законопроєктів у напрямку визначено на 25–26 роки. І антидискримінаційні теж, як розумієте. Це законопроєкти, які передбачають кримінальну або адміністративну відповідальність за злочини, які вчинені на ґрунті ненависті.
Військовослужбовиця Віка в тилу не почувається в безпеці поруч із коханою дівчиною.
Вікторія "Зіронька" Косенчук, військовослужбовиця, ЛГБТІК-людина:
І помітили, що біля нас крутиться молодий чоловік. А потім ми встали, він встав. Я кажу: та, напевно, все-таки за нами. І він пішов. Кожен раз він прискорювався і так далі. І я попросила хлопців відвезти нас якомога далі від того місця.
Олексій намагається зайвий раз не з’являтися на публічних заходах, бо пам’ятає не лише про гомофобію, а й досвід російської катівні.
Олексій Полухін, ЛГБТІК-активіст із Херсону:
Моя справа є в Міжнародному кримінальному суді, і вже пішла в Гаагу. То русня буде якось намагатись мене ліквідувати.
А Андрій чекає, коли зможе офіційно укласти цивільне партнерство зі своїм хлопцем, який зараз боронить країну на фронті.
Андрій Коваленко, актор Національного театру ім. Лесі Українки, ЛГБТІК-людина:
Я кожен рік маю виходити, пояснювати одне і те саме? Ну, я не думаю, що нам треба кожному в інтернеті сидіти й пояснювати.
Євген Лесной: кореспондент:
Взагалі журналісти не висловлюють власну думку з приводу теми сюжету. Цього разу я зроблю виняток. Ось із таким плакатом я виходив на Марш рівності. Те все я - людина, журналіст, українець, волонтер, чоловік військового, гей.
