У Львові американські лікарі повернули зір дітям і військовим [ Редагувати ]
Американські офтальмологи у Львові повертають зір українцям. На консультацію спеціалістів очікувала понад сотня сімей з усієї країни, зокрема з прифронтових регіонів. Через патології обличчя дітям загрожує значне падіння зору. Та досі вони так і не змогли отримати допомогу.
Про шанс для українських дітлахів жити повноцінно далі.
Якщо ви будете робити менше проходів, ці шви легше розсмоктуватимуться. Але чим більше проходів, тим довше шви вбудовуються, і з більшою ймовірністю повільніше заживатимуть.
Прооперувати 18 дітей із вадами на обличчі за півтори доби повинні хірурги зі Сполучених Штатів спільно з українськими колегами. Пацієнти з усієї країни, зокрема з регіонів, наближених до зони бойових дій. На свою чергу в палаті чекає мама Юлія з Чернігова. Вона приїхала з чотирирічною донькою Анною, у неї з народження опущена одна з повік.
Юлія, мама пацієнтки:
Вона приходить, ставить питання: "Чому так? Чому я така?" Тому це питання почало турбувати все більше.
Сім’я проходила обстеження в Києві й Одесі. Там лікарі погоджуються оперувати хіба лише з шести років. Однак у цій місії американські спеціалісти погодились виконати хірургічне втручання зараз.
Юлія, мама пацієнтки:
Вірю в краще, звісно. Переживаю.
Птоз – так називається ця патологія, із якою тут більшість дітей. Візуально може здатися незначною, але те, що Анна носить окуляри – найімовірніше, її наслідок.
Андріана Патер, дитяча офтальмологиня Центру дитячої медицини лікарні "Охматдит":
Якщо є птози, що заважають оку бачити, і може розвиватися амбліопія, "ліниве око", і погіршуватися зір надалі або взагалі не розвиватися. До втрати – ні, але до пониження, зниження функцій зору до 10 відсотків, 5 відсотків зі ста – це достатньо низький рівень зору.
Падав зір й у чотирирічного Богдана. У хлопчика теж були понижені повіки. Бачити було складно й через те, що він постійно підіймав голову вгору. Напередодні йому провели операцію. Мама Оксана вже помічає зміни.
Оксана, мама пацієнта:
Після операції, уже на наступну добу ми бачимо, що дитині вже стало краще, він може пройтись коридорами, і йому не потрібно закидати голову вгору, щоби бачити навколишній світ, як це було до того. Так що результат уже є. Загалом результат у принципі має бути добрий. Лікарі сказали, що має гарний вигляд. Поки що все набрякле.
Один з американських хірургів, який узяв участь у місії, Хорхе Корона працює в Техасі. Після початку повномасштабного вторгнення вирішив дистанційно навчати українських лікарів, які працюють із травмами війни.
Хорхе Корона, окулопластичний хірург (США):
Десь півтора або два роки тому я отримав можливість приїхати, і не пошкодував. Я був чотири рази, лікував травми війни цивільним і солдатам, а також дітям.
Хорхе Корона каже:ці місії, крім допомоги українцям під час війни, є й способом обміну досвідом.
Хорхе Корона, окулопластичний хірург (США):
Минуло два роки – ми бачимо, як ці лікарі, з якими ми почали працювати, стали набагато кращими, ніж були раніше, і надають своїм пацієнтам чудову допомогу навіть після того, як ми поїхали. Деякі з цих фахівців провели деякий час із нами в США, щоб ще більше вдосконалити свою підготовку та освіту.
Такі операції для дітей провели безоплатно. Крім малечі, у рамках місії рятували й зір військових, які зазнали травм війни.
