Викладачка-переселенка організувала музичний гурт на Черкащині [ Редагувати ]

Викладачка-переселенка організувала музичний гурт на Черкащині. Ще під час першого вторгнення росіян на схід України Ганна Калініна переїхала з дітьми до Чигирина. Там вона почала викладати вокал, а згодом зібрався і колектив талановитих підлітків. На сольному концерті побувала наша знімальна група.

Остання репетиція перед сольним концертом починається із настанов викладачки. Діти уважно слухають усі зауваження.

Гурт виконує церковну та світську музику. Квартет називають родинним, співають школярі з двох сімей - Уляна та Василина - доньки Ганни. Давид та Дарія живуть у Чигирині.

Давид Загорулько, вокаліст:

Зібрались случайним образом, сначала ми співали, потім з'явилось чарівне відлуння, бо ми добре разом співаємо. Тут треба точно вміння, не саме просте що може бути, а ми справляємось добре, люди слухають, їм подобається.

До Чигирина родина викладачки переїхала після першого вторгнення росіян в Україну 2014-го року. Залишити рідний Харцизьк наважилися, коли відчули реальну загрозу життю.

Ганна Калініна, вчителька музики:

Бомбили дуже сильно, біля нас там Іловайськ, сім кілометрів. Було дуже страшно, но якось ми пережили зиму там на гуманітарці. Моя кума переїхала у село неподалік. Кажу, допоможи якось отак потихеньку і пересилились.

Жінка знайшла роботу викладача вокалу у місцевій музичній школі. Потім поступово і сформувався квартет школярів.

Ганна Калініна, вчителька музики:

Церковний репертуар дуже складно, це акапела, треба тримати свою партію кожному. Це мало кому вдається, в мене в ансамблі костяк такий, діти, які тримають на чотири голоси, ми співаємо.

За кілька років діти встигли взяти участь у кількох конкурсах, а зараз у них перший сольний концерт.

Уляна Половникова, вокалістка:

Тяжело іноді буває, а коли багато співаєш, то привикаєш, друг друга просто сухаєш.

Серед глядачів і місцевий священник.

Отець Василій, настоятель храму Ікони Божої матері міста Чигирин:

Тут треба сприймати їх душевний спів, вони душею це промовляють, це саме головне, що вони молоде, підростаюче покоління, добре, що цим займаються, це надихає їх на пізнання нашої України.

Співають школярі цього дня не просто так - біля входу поставили скриньку для пожертв, гроші хочуть передати нашим військовим.

Віктор Лазоренко, заступник генерального директора Національного історико-культурного заповідника "Чигирин":

Як вони хочуть самореалізуватися і труд свій покласти на нашу перемогу - то зробили все, щоб це сталося. Звісно що їм не просто, але якщо людина шукає можливість для адаптації в нових умовах і самореалізації.

У тимчасово окупованому Харцизьку і досі лишаються рідні родини Уляни та Василини. Мати дівчат вірить, що дівчата обов'язково заспівають вдома - після деокупації краю.

Хочеться всіх побачити, обійняти...