Попри важке поранення відкрив ІТ-школу для дітей: історія ветерана [ Редагувати ]
Хмельничанин Андрій Одаренко на початку повномасштабної війни повернувся з-за кордону і пішов добровольцем на фронт. Внаслідок важкого поранення боєць втратив ногу.
Після тривалої реабілітації й протезування, ветеран відкрив ІТ-школу для дітей. Каже, головне завдання бійців у "післявоєнному житті" - адаптуватися до забутих реалій тилових міст. У цьому наш герой допомагає своїм побратимам. Про шлях соціалізації й розвитку вже після травмівного досвіду - далі у сюжеті.
За плечима 30-річного Андрія непростий життєвий шлях. Він служив у поліції, воював під час АТО, працював за кордоном. А у перші дні великої війни повернувся в Україну і пішов добровольцем на фронт.
Андрій Одаренко, ветеран війни:
В 10 числах березня ми виїхали. Спочатку був Харківський напрямок, Суми, і потім схід: між Слов'янськом і Ізюмом. Конкретніше, це Краснопілля, Долина і Богородичне. Десь метрів 6 за мною приблизно розірвалося, і я побачив, що мені відірвало ногу.
Медикам вдалося врятувати чоловікові життя, але не ногу.
Андрій Одаренко, ветеран війни:
Мені ампутують ногу, в мене починають відмовляти нирки. Моїм дзвонять і кажуть, що він вже не повернеться до свідомості. Але, через 2-3 дні я повернувся до свідомості.
Понад рік реабілітації та звикання до протеза. Підтримували рідні, кохана, друзі. Вони й запросили Андрія на змагання до Брюсселю.
Андрій Одаренко, ветеран війни:
Там були змагання по кросфіту, але основною нашою задачею було - це спілкуватися з іноземними політиками на рахунок допомоги ветеранам якраз. Ми були в штаб-квартирі НАТО, там спілкувалися з заступником Столтенберга. Спілкувалися з іншими іноземними політиками. Там була жінка з французького посольства. Вона просто сльозами заливалася.
Пізніше Андрій з однодумцями започаткував проєкт підтримки ветеранів з ампутацією кінцівок "НОВІ ГОРИЗОНТИ". Працює із пораненими, починаючи від шпиталю.
Андрій Одаренко, ветеран війни:
Відеозаписи від ветеранів, які мають певний досвід. Є успішними кейсами. Хтось підприємець, хтось спортсмен як Макоша Саня. І будемо зі сторони цих хлопців давати поради тим, хто тільки опинився в шпиталі. Щоб старатися мінімізувати алкоголізм, наркоманію, ігроманію.
Андрій на протезі навчився кермувати автівкою. І щодня їздить до ІТ-школи для дітей. Це ще один проєкт, який він із партнером започаткував на грантові кошти.
Тарас Свінціцький, учень ІТ-школи:
Він показує, що попри важкості під час війни, які він отримав, або ще хтось, можна досягти своєї мрії.
Анастасія Кришталь, викладачка і адміністраторка ІТ-школи:
Я вважаю, що Андрій щаслива людина, тому що він знайшов ту роботу, тих людей біля себе, які йому допомагають, надихають.
У громадській організації, яка підтримує Андрія, допомагають ветеранам реабілітуватись і створити власний бізнес-проєкт.
Олександр Вербіцький, керівник громадської організації:
Я даю можливість навчатися, безкоштовно підказую, розказую, і людина може або прийняти рішення у нас працювати, або, можливо, зробити якийсь партнерський проєкт, або податися на грант. Ми самі подавалися на грант, Андрій також вигравав гранти. Ми можемо допомогти написати грант, допомогти напрацювати бізнес-ідею.
На власному досвіді Андрій переконався: життя після важких травм продовжується.
Андрій Одаренко, ветеран війни:
Життя не закінчилось.Воно просто змінилося. І все. Ви не обмежені люди, ви не інваліди. У вас просто є особливості. От і все. І, повірте, якщо ви будете вірити в себе, то у вас більше вірять люди, чим ви в себе. І люди просто не будуть помічати ваших особливостей.
Андрій уже готує нові проєкти допомоги ветеранам і планує розширити свою ІТ-школу.
