Голодування нелегалів ледь не повалило уряд Бельгії [ Редагувати ]
Голодування нелегалів, яке ледь не призвело до розпаду Уряду. В Брюсселі сотні мігрантів майже на два місяці відмовилися від їжі. Усе заради того, аби їх легалізували. Прем'єр країни це назвав шантажем.
Та деякі учасники урядової коаліції висунули йому інший ультиматум: якщо хтось з протестувальників помре - вийдуть з коаліції. Чим усе закінчилось?
Це був протест, який давно вийшов за межі Бельгії. Сюди приїздили представники ООН, про це писав рок-музикант гурту Pink Floyd Роджер Вотерс, цьому присвячували музичні фестивалі. Розпочалося все 23 травня. Чотириста нелегальних мігрантів захопили одну з церков та університетську їдальню Брюсселя. Оголосили - голодуватимуть, доки бельгійський уряд не надасть їм офіційних дозволів на проживання в країні.
Надія, мігрантка без документів:
Ми вже, як мерці! Це - не життя! Бо ми, так само як інші, працюємо, маємо житло, сплачуємо оренду, комунальні послуги, наші діти навчаються, як і решта. Але ми не маємо нормального життя. Саме тому оголошуємо голодування. Ми - працівники, не раби!
Вдатися до крайнощів саме зараз їх змусила пандемія. Якщо легальні працівники отримували коронавірусні виплати, то вони залишилися без роботи і без права просити про допомогу. Кілька гучних протестів завершилися нічим. Тож голодування стало вимушеним кроком.
Абдеслам, мігрант з Алжиру:
Щодня ми прокидаємось і перевіряємо, чи наш сусід, друг поряд, чи, може, його забрала вже "швидка". Допомогу викликають постійно. Це непросто, але ми вдалися до цього не заради веселощів, а щоб нас почули.
Більшість з цих людей - вихідці з Марокко та Алжиру. Країн, де немає війни. Тож права на отримання статусу біженців вони не мають, - наполягали в бельгійському уряді. Протестувальники ж вимагали колективної легалізації, щоб рішення про надання документів було ухвалене одне для всіх.
Анас Амара, член комітету нелегальних мігрантів:
У законі про біженців є дуже багато критеріїв, але ці люди або не підпадають під них, або отримали відмову. Тому в такій ситуації історично зазвичай були активовані процедури з регуляризації, як це було в 1999, 2009 і, сподіваємось, буде й у 2021 році.
Раніше в Бельгії справді можна було після 5 чи 10 років нелегального проживання потрапити під своєрідну "амністію" й отримати документи. Та у 2019 році в країні змінилися закони. Кожен випадок надання посвідки на проживання розглядається індивідуально. Прем'єр країни заявив: на шантаж не піддасться, проти закону - не піде. Таку саму позицію мають і в міграційній службі.
Семмі Махді, заступник міністра з питань притулку та міграції Бельгії:
У нашій країні 150 тисяч мігрантів без документів, і було б неправильно робити винятки для 400 людей, які вирішили голодувати. Бо яким буде результат? Через тиждень ще 200, 2 тисячі чи 20 тисяч зроблять те саме.
Голодування тривало майже 2 місяці, урядовці от-от мали роз'їхатися на літні канікули. І минулого тижня шестеро учасників протесту вирішили діяти радикально - зашили роти. А п'ятеро намагалися накласти на себе руки. Дехто відмовився від води. Лікарі "швидкої" стали попереджати - деякі мігранти на межі смерті. Керівники шести університетів написали звернення до уряду. На протест стали виходити місцеві жителі.
Седрік Геро, французький активіст:
Це, безумовно, расизм. Якби тут голодували бельгійці, чи французи, чи швейцарці, уряд однозначно відреагував би.
Відреагувати уряду довелося після того, як під загрозу було поставлене його існування - дві партії пригрозили виходом з коаліції, якщо хтось з учасників протесту помре. Днями представники влади поговорили з мігрантами. Вмовили їх припинити голодувати в обмін на обіцянку розглянути їхні справи швидше. Але згідно із законом - без спільного рішення для всіх.