Відчуття спокою: як допомогти дітям подолати стрес під час війни? [ Редагувати ]

Страх, постійна невизначеність та непередбачувані дії ворога - тримають українців в постійному стресі. Найважче доводиться дітям, бо їх психіка менш стійка до небезпеки. І адаптовуватися до воєнних реалій малечі надто складно.

Що робити аби вберегти дитину і зменшити наслідки психологічної травми? Ольга Лучек розповість про це з власного досвіду.

Війна.. повітряні тривоги, відключення світла. Всі українці зараз - перебувають у стресі. Навіть дорослим важко приборкати свій страх, а що говорити про дітей? Саме найменшим зараз, як ніколи, потрібна наша увага.

Ольга Лучек, кореспондентка:

Коли я вдома, мої сини Матвій та Ілля від мене не відходять. А сьогодні в нас в гостях ще й мій племінник, Олексій. Спілкування та спільні ігри - це прекрасна психологічна розрядка для дітей. А зараз ми що будемо робити? - Малювати. - Нумо беремо фарби і йдемо малювати.

Найбільше дітей заспокоює малювання пальцями, тут у кожного своя уява. Ми з дітьми часто використовуємо різні кольори одночасно, так вони вивільняють всі свої негативні емоції.

Ольга Лучек, кореспондентка:

А ще можна поскладати пазли чи збудувати башту з конструктора. Чия буде вища? - У мене.

А ще ми знімаємо напругу спілкуванням, спільними забавами та рухливими іграми.

Ольга Лучек, кореспондентка:

А ще можна пускати мильні бульбашки. Хто впіймає? - Я.

Спробуйте. - Оп-оп. - А я, а я - раз два три.

А тепер, аби закріпити відчуття безтурботності й спокою, рушаємо на прогулянку свіжим повітрям. Тут порад не потрібно, діти самі біжать до найближчого дитячого майданчика і прощаються з усіма негативними емоціями.

Ольга Лучек, кореспондентка:

Це наш улюблений сімейний парк, каруселі, гірки. А зараз будемо збирати яскраве осіннє листя.

Під час прогулянки парком ми з дітьми завжди обговорюємо, що красивого бачимо - осінь. Чим вона нас тішить і що дарує. І що зробимо із зібраних листочків.

Можна у вазочку покласти листочки або подарувати комусь.

Звичайно повністю відволікти дітей від тривожних подій неможливо. Але дати відчуття безпеки та впевненість у тому, що нас захищають і ми неодмінно переможемо - ми можемо.

Я так хочу, щоб солдати повернулися додому живими й здоровими.

З прогулянки ми повертаємось додому. І не з порожніми руками.

Їх у вазочку покладу і буде нам все краса (ставить у вазочку листочки).

На цьому варто не зупинятися, а продовжувати говорити з дітьми. Слова на зразок - "все буде гаразд", коли батьки самі нервують - не дієві. Діти дуже точно зчитують вашу поведінку і далі вже дофантазовують. Особливу напругу викликає у них темрява.

Ольга Лучек, кореспондентка:

Вимкнення світла для нас ще те випробування, якщо менший Ілля не боїться темряви, то старший Матвій - навпаки. Давай ти візьмеш свою улюблену іграшку, а я тебе обійму - Ага. Люблю я тебе, матусю. - І я тебе синку дуже-дуже люблю.

Головне, діти мають відчувати вашу присутність, підтримку та тепло. А ще - обійми.