Подолав понад 60 км, аби втекти з окупації: неймовірна історія підлітка [ Редагувати ]
На Миколаївщині 17-річний хлопець самотужки дістався до підконтрольної Києву території з окупованої частини Херсонщини. Сашко пройшов понад 60 кілометрів, ховався від дронів, обходив міни й зупинився біля притулку для тварин у селі Лупареве.
Сьогодні він живе під опікою Ольги Волкової й допомагає доглядати за тваринами. Що попросив насамперед, коли дістався до волонтерки? Неймовірна історія підлітка, який вийшов з окупації, у сюжеті Єлизавети Кротик.
Сашко, переселенець із Херсонщини:
Окупацію я обходив десятими дорогами, особливо тих окупантів, бо вони завжди чіплялися, це я точно знаю. Всіх, хто там був за українців, всіх матом били, і я десятими дорогами їх обходив.
Коли Сашко постукав до будинку пані Ольги, то, крім хліба, попросив іще й голку. Щоб зашити український прапор. Хлопець до села Лупареве на Миколаївщині дістався пішки сам, намагаючись ховатися від дронів та обходити мінні поля. Майже дві доби йшов степами із Херсонщини - тікав від російської окупації.
Ольга Волкова, волонтерка:
Люди часто звертаються, але щоб хлопчик - це було вперше. Він спочатку попросив хліба, поїсти. Потім попросив голку. Я запитала: "Навіщо?" Він каже: "Мені прапор зашити, бо орки порвали". Я почала питати, звідки він, що з ним. Сказав, що з Херсонської області. Не збрехав нічого. Потім вже служби приїхали відповідні, він з Херсонської області, мама померла. А татко, татко як татко. Дитина нікому була не потрібна в цьому житті.
Нині Ольга Волкова - офіційна опікунка хлопця. І каже: Сашко і справді став для неї рідним. А він віднайшов родину там, де її не шукав. Коли приїхали соціальні служби, хлопець сам вирішив залишитися з жінкою.
Ольга Волкова, волонтерка:
За ним приїхала служба опіки, рішення було його. Він притулився до мене і каже, що я йому як мама. Без усіляких красивих слів, без усього. Він не те що там, знаєте, одразу мамою почав мене називати. Ні. Він просто сказав, що відчув себе тут потрібним. І каже: "Я звідси не піду, не забирайте. Я хочу залишатися тут. Мені тут добре".
Сашко, переселенець із Херсонщини:
Місяць я вже тут, і нормально все відчуваю. Вона мене прихистила, і я тут буду жити.
В господі пані Олі є місце для кожного, хто потребує захисту. Вона організувала притулок для тварин. Утримує 60 котів, 72 собаки, а ще єнотів, їжаків і навіть виходжує пораненого вужа.
Ольга Волкова, волонтерка:
Для мене життя кожного божого створіння на землі - цінне й важливе. Неважливо, хто це. І прихисток ми даємо всім, хто до нас приходить. Я вважаю, що всі, хто до нас звертається по допомогу і просить притулку - це люди Божі. І Господь це посилає. У Бога немає інших рук, крім наших.
Ольга Волкова 15 років рятує покинутих тварин. У новому домі й Сашко не сидить без діла.
Сашко, переселенець із Херсонщини:
Тваринкам допомагаю: то прибираю, то підмітаю, то підлогу помию. Так і допомагаю.
Хлопець зізнається: саме тут він відчув, що не просто гість, а частина великої родини.
