Іран та Ізраїль воюватиме два роки: що це значить для України [ Редагувати ]

Війна триватиме два роки. З таким сенсаційним прогнозом щодо перспектив конфлікту між Іраном і Ізраїлем вийшли новини CNN. Телекомпанія цитує іранських високопосадовців, які переконують: мовляв, готові до затяжного протистояння. А всі заклики до припинення бойових дій у Тегерані вважають лише "відволікаючим маневром, перевірити готовність Ірану продовжувати війну".

Якщо такий прогноз має шанси виправдатися, що це означатиме для України? Розбирався у цьому питанні наш спецкор у Сполучених Штатах Дмитро Анопченко.

Це не наша війна, але вона впливає на нас. І що далі, тим більше.

Частину зброї, яку могла б отримати Україна, зараз терміново відправляють Ізраїлю. Один лише приклад - США вже схвалили постачу понад 10 тисяч авіабомб, 13 тисяч комплектів JDAM - систем точного наведення, які перетворюють звичайні бомби на керовані, близько 3-х тисяч ракет Hellfire - протитанкових і протипіхотних.

Загальна сума допомоги - більше як 4 мільярди доларів. Значна частина із цього - саме той тип зброї, якого критично бракує Україні, зокрема, і це найважливіше - США вже перенаправили 20 тисяч ракет для боротьби з дронами, які мали надійти Україні, на Близький Схід після початку ескалації. Це відчутна втрата для України.

Президент Зеленський публічно наголошував, що Київ потребує високоточних авіаційних боєприпасів, JDAM-комплектів, а також протиракетних і протидронових систем, які зараз віддають на Близький Схід.

Недостатні запаси зброї й боєприпасів у світі узагалі проблема. Виробники не встигають. Захід має обмежену кількість сучасної зброї. А коли два союзники Ізраїль і Україна одночасно потребують однакового озброєння, то це так чи інакше, але повсякчас вибір.

Ізраїль, наприклад, вимушено закуповує додаткові ракети для ППО на тих самих ринках, де їх шукає Україна. Це створює пряму конкуренцію за обмежені ресурси, особливо у сфері протиповітряної оборони.

Проблема навіть ширша - увага Заходу зміщується в моменти, коли вибухає новий збройний конфлікт. Україна не те щоб не в пріоритеті… Це теж неправда… Але це в людській психології (а сильні світу цього - теж звичайні люди) перемикати увагу.

І зараз у Вашингтоні (і я не тільки маю на увазі преса, а й, наприклад, дискусії у конгресових кулуарах чи американських "коридорах влади") очікувано частіше говорять про Тегеран і Єрусалим, ніж про Київ і Харків.

Це ускладнює нам переговори з союзниками. Бо коли тут, в американській столиці, нещодавно була українська урядова делегація, то під час зустрічей у високих кабінетах постійно поставало питання: добре було б уже зараз спланувати новий пакет допомоги. Але шанси на нього наразі примарні. У Конгресі його навіть не ініціюють - чекають, щоб це була пропозиція Білого дому (тільки тоді є шанси зібрати голоси). Але будь-який процес треба ініціювати, в України саме є новий аргумент - готовність не просити безоплатно, а купувати значну частину зброї. І загострення на Близькому Сході робить появу такого пакета менш імовірним.

Ще один аспект: доки Ізраїль воює, росія заробляє. Загострення ситуації (особливо якщо все затягнеться, про що пише CNN) здатне призвести до зростання цін на нафту, а це автоматично означає більше грошей у російському бюджеті. А отже, більше ракет, більше дронів, більше ударів по Україні.

Як рішення - сценарій, на якому наполягає Україна: суворий ліміт ціни, за яку москва могла б продавати енергоресурси.

Утім, канадська "сімка", наприклад, показала, що команда Трампа не готова це підтримувати, а без Америки такий механізм повноцінно теж не працюватиме.

Так, є й зворотний бік: Іран, ймовірно, менше допомагатиме росії, бо розв'язуватиме власні проблеми, сам потребуватиме дронів, які продавав кремлю. І навіть більше: частина іранських потужностей з виробництва "Шахедів" була знищена…

Однак тут теж не все так просто: Тегеран має зобов'язання не лише щодо постачань (які, видно, виконати не зможе), а й допомагає москві із запуском їх виробництва на території рф. І наразі складно сказати, чи загострення на Близькому Сході порушить ці процеси й плани.

Отже, війна - це завжди погано. Але коли у світі одночасно спалахує відразу кілька збройних конфліктів - це ще дужче ускладнює пошук підтримки.

Упевнений: про це, і про пріоритети, і як їх розставити - саме й говоритимуть на самітах НАТО і Євросоюзу фактично весь цей тиждень.