Долає труднощі адаптації до цивільного життя: історія ветерана [ Редагувати ]
Адаптуватися до цивільного життя ветеранам може допомогти чіткий план дій та підтримка рідних. Це на власному прикладі демонструє Олександр Носенко з Черкас. Чоловік воював з перших днів повномасштабного вторгнення, у боях під Попасною втратив друга, а сам був важко поранений. Про його досвід розкаже Ірина Васюра.
Звичайний урок фізкультури у школі починається з розминки. Вчитель Олександр Михайлович уважно стежить за виконанням вправ. Ті, хто звільнений від заняття, також мають завдання, аби мінімізувати час учнів у гаджетах.
Олександр Носенко у своїй рідній 32-й школі Черкас викладає фізкультуру, і ще й два гуртки - краєзнавчий та військово-патріотичний. Після повернення з фронту вирішив здобути педагогічну освіту і майже одночасно отримав пропозицію вчителювати. Сучасні діти, каже, надихають.
Олександр Носенко, ветеран російсько-української війни:
Здобути їх авторитет неймовірно важко, а втратити дуже легко, тому оце мене і притягає, допомагати їм ставати краще, відкривати їх потенціал, і це не лише про фізкультуру, це про виховання і якісь життєві штуки.
У школі такому педагогічному поповненню радіють. Кажуть: досвід ветерана війни дуже допомагає у вихованні дітей.
Ірина Овчаренко, директорка черкаської загальноосвітньої школи №32:
З таким досвідом він досить цікавий дітям, діти слухають, він для них авторитет, розповідав про перебування на війні, з задоволенням біжать на гурток. І Олександр з дітьми дуже ладить.
А це вже легку розминку з донечкою Олександр проводить у власній фітнес-студії. У цій справі чоловік підтримує дружину після повернення з фронту, частину доходу перераховують на підтримку війська. Спільна діяльність допомогла ветерану пройти адаптацію, каже дружина Наталія.
Наталія Носенко, дружина ветерана:
Важливо все, що він говорить почути, і по можливості допомогти, ну, і говорити, тут важливо, що жінці теж не легко вдається все, і якщо є діалог, то тоді буде маленькими кроками, але результат.
У студії проводять силові та релаксаційні тренування. Відвідують зал і діти, і дорослі. Олександр та Наталія кажуть: їхня справа не лише про спорт, але й про об’єднання та підтримку людей. І саме це запорука розвитку навіть у складних ситуаціях.
Наталія та Олександр Носенко, подружжя:
Він мені сказав фразу: звикай пристосовуватись до постійних змін обставин, на той момент це було так: як. А потім я зрозуміла, так. Все в принципі як на війні, якщо ти рухаєшся в тебе більше шансів вижити, аніж ти просто сидиш і чекаєш, бо чекати можна все життя, і так його не зустріти.
На війні Олександр втратив двох кумів, і на мотиваційному борді у спортзалі подружжя закарбувало важливу для них фразу, яку повторював загиблий друг та відомий у Черкасах волонтер Павло Собко.
У День перемоги ми будемо з тими людьми, які мають бути з нами. І ми це закарбували не лише в пам'яті, але й на нашому банері, щомиті коли дивимось, бачимо фразу, усвідомлюємо і продовжуємо діяти.
