Батальйон "Київська Русь" забули на передовій під Донецьком (відео) [ Редагувати ]
І про ситуацію в районі донецького аеропорту, де цілодобово не вщухають обстріли в сюжеті Ірини Баглай.
Для бійців він - "Батя" за позивним, для Сергія - рідний батько. Вони вже більш як рік на передовій. За строком мали б піти на демобілізацію. Та немає наказу. А самі полишити свої позиції не можуть. Тут, під Донецьким аеропортом, щодня бойовики намагаються прорвати оборону.
"Ми то звідси не підемо. Розуміємо, що буде пролом і через цей пролом піде противник. Цього не можна допускати", - запевняє військовослужбовець 11 батальйону 72 бригади "Батя".
Сьогодні поки на диво тиша, розповідають про наболіле. 11 батальйон "Київська Русь" вже півроку на передовій. Без перепочинку та ротації. За рік як в АТО мали відпустку у два тижні. Вдома на них чекають рідні та головне - діти.
"Повинні хоч морально люди відпочити. Є дітки по 5 місяців, яких вони не бачили в очі. Не знайти чоловіка, щоб поміняти котрий рік відвоював по бруду, по окопах і він не бачить свого рідного сина", - розповідає військовослужбовець 11 батальйону 72 бригади Сергій.
Та перш за все бійців турбує те, що вони опинились поза законом. Їхній рік в АТО скінчився для багатьох ще учора. А нового закону не має. Тож будь-якої миті там, у мирній Україні, їх можуть звільнити з роботи. А тут відчувають, ніби про них забули.
"Наш батальйон ніде не падав на коліна, ніде не просив допомоги. Завжди вилазили на своїх ліктях. Ми тут є, пам'ятайте про нас", - нагадує військовослужбовець 11 батальйону 72 бригади Сергій.
А ось ворогові вони не дають про себе забути. Їхні позиції - передові. За чисельності та й упертості в захисті батальйон вже отримав прізвисько 300 спартанців. Ось із селища Спартака бойовики їх більше за все і накривають вогнем. Не жаліють снарядів ані САУ ані з танків.
"Ми їм дуже заважаємо, тому що ми робимо свою роботу на позиціях, ми їм заважаємо. - А якщо ви підете? - Ми залишимося без очей, ми не зможемо коригувати коли потрібно буде вдарити", - каже військовослужбовець 72 бригади Максим.
Повернутися додому до 9 травня хлопці і не сподіваються. Розуміють, з параду ворог піде війною на них. Та все ж чекають відповіді від командування та чіткої дати демобілізації. А поки отримали лише підтримку у вигляді психологів. Щоправда, розповідають, поговорити не встигли. Після чергового обстрілу із артилерії їм довелось заспокоювати гостей.