Ультиматум чи фейк-перемовини: що насправді відбувається у Стамбулі [ Редагувати ]
Понтифік поговорив з диктатором. Телефоном. Папа Римський просив путіна про жест, який би сприяв миру. Натомість останні перемовини у Стамбулі засвідчили: ані жесту, ані дій, котрі могли б пришвидшити мирний процес, у росії не робитимуть. І з собою до Стамбула росіяни привезли меморандум, котрий Президент України назвав "ультиматумом".
То чи є шанси у цих перемовин? І в кого більше козирів? Дізнавалася наша міжнародна оглядачка Світлана Чернецька.
Показово неспішно сходинками палацу Чираган підіймається російська делегація. Услід за нею - значно жвавіше йде українська. Більша частина її учасників у військовому камуфляжі. Західні аналітики відзначають іще одну незриму присутність у цій залі. Це операція "Павутина".
Тімоті Еш, британський економіст, експерт із питань України та росії:
Насправді атака "Павутина" була блискучою, не лише з погляду виконання, а й у тому розумінні, що Україна чітко показала світові: вона має важелі впливу у мирному процесі. Україна більше не є пасажиром на задньому сидінні у цих мирних переговорах - вона серйозний гравець.
Втім, росіяни продовжують вдавати, що перебувають у сильнішій позиції. І до Стамбула привезли список вимог, незмінних із перших днів війни.
Джеймі Шей, заступник помічника Генерального секретаря НАТО 2010-2018 рр.:
Немає жодних шансів, що Україна погодиться на ці вимоги. Такий диктат може бути нав'язаний лише переможеному супротивнику. Як наприкінці Другої світової, союзники змогли вимагати беззастережної капітуляції від німецької армії, демобілізації її армії, окупації військами союзників, Берлінської угоди. Це був суворий мир, нав'язаний Німеччині саме тому, що вона була розгромлена на полі бою. Але Україна не в такій ситуації. Росіяни окупували 20% її території, це погано, але Україна має 80%.
Ось лише кілька пунктів так званого меморандуму, який росіяни передали українській делегації. Міжнародне визнання анексії Криму та ще чотирьох областей, які армія окупантів навіть не спромоглася захопити. Відмова від НАТО та інших військових альянсів. Зменшення українського війська та його можливостей. Відмова від репарацій. Більшість вимог з боку росії суперечать положенням про суверенітет України, її територіальну цілісність та праву на самозахист.
Тімоті Еш, британський економіст, експерт із питань України та росії:
Це свідчить про те, що росіяни, по суті, просто зволікають. Вони несерйозно ставляться до переговорів. Вони трохи переймаються через Трампа, що коли перестануть вдавати, ніби говорять про мир, він зробить із ними щось неприємне, наприклад, запровадить санкції. Тож вони грають у цю гру. І, як на мене, з українського боку це розуміють. Що це нісенітниця, ганебні вимоги, повна капітуляція. Це поставило б Зеленського у неможливе політичне становище. Означало б соціальну, політичну нестабільність і, ймовірно, зрештою розпад України, чого й хоче путін. Тож Україна також не має жодних причин погоджуватися на цю угоду на цей час.
Але й москва не готова до поступок, бо впевнена, що зможе посилити свої позиції на фронті. І протягом літнього наступу вигризти ще хоч трохи української території. Саме тому навряд чи у найближчому майбутньому відбудеться зустріч, яку пропонує президент Зеленський. путіну невигідно особисто приїжджати на перемовини, щоб продовжувати підтримувати ілюзію цих самих переговорів.
Джеймі Шей, заступник помічника Генерального секретаря НАТО 2010-2018 рр.:
Зрозуміло, що Зеленський хоче зустрітися з путіним. Бо про що можна домовлятися з тими низькими чинами росіян, яких москва відправляє до Стамбула, і які просто передають аркуш паперу, бо навіть не мають мандата на переговори, на розмови про щось інше, окрім обміну полоненими. Тож єдина гнучкість, рух, справжні переговори та компроміс йдуть від лідерів нагорі. І Зеленський це знає. І, звичайно, він ставить себе в сильну позицію щодо Трампа, який хоче мирних переговорів, кажучи, що готовий зустрітися з путіним і поговорити з ним. А саме росіяни зволікають.
Змусити їх поставитися до перемовин серйозно - цілком можливо. Штати мають козир, який не зможе ігнорувати кремль. Це законопроєкт Ліндсі Грема, який передбачає 500-відсотковий податок на російський експорт до третіх країн.
Тімоті Еш, британський економіст, експерт із питань України та росії:
Якщо це станеться, уявіть собі, весь експорт сировинних товарів з росії припиниться. Це 80 відсотків експорту. Тоді у росії дуже швидко виникне криза платіжного балансу. Її бюджетні доходи впадуть. От тоді рубль знеціниться. Центральному банку доведеться підвищити процентні ставки. Інфляція буде дуже високою. Зростання перейде у велику рецесію. Росіяни панікуватимуть. Буде відплив капіталу. Це насправді те, що було б дуже ефективним. Хоча й дуже шкідливим для світової економіки. Тому подивимося, чи піде на це адміністрація США.
До того ж поки це станеться, стамбульські розмови навряд чи принесуть мир. Хоча й відкидати їх значення теж не варто, попереджають аналітики. Бо така технічна комунікація насправді важлива. Хоч і не вирішальна.
Джеймі Шей, заступник помічника Генерального секретаря НАТО 2010-2018 рр.:
За цим політичним театром стоять цілком реальні додаткові угоди, які все ще можуть бути корисними. Наприклад, той же обмін військовополоненими. Можлива й угода про репатріацію українських дітей, яких кремль насильно депортував до росії, як ми знаємо. Була ця додаткова угода щодо зерна в Чорному морі, хоча вона не була виконана, оскільки росія висунула умови щодо скасування санкцій. І навіть заради цього всього варто продовжувати переговори. Ну, і звичайно, припинення вогню. Це на цей час ключове питання.
Українська делегація взяла тиждень на аналіз російського меморандуму. І пропонує провести третій раунд перемовин у кінці місяця. Кремль тим часом чекає відповіді Києва на свої умови та не поспішає погоджуватися на нові зустрічі.
Поки що очевидно одне - війна триватиме і найближчим часом припинення вогню чекати не варто. Навпаки, у наступні місяці бойові дії перейдуть у ще жорсткішу фазу. Під час літнього наступу армія агресорки намагатиметься завдати якомога сильніших ударів. Бо поки що саме ініціатива на війні означає перевагу за столом переговорів.
