30 годин під обстрілами: як журналісти виживали на навчаннях з бійцями [ Редагувати ]
Тактичні дії, дрони, штурми. На Закарпатті медійники приміряли роль бійців Нацгвардії. Разом із гвардійцями атакували, ховалися від дронів, надавали першу допомогу під кулями. Була там і наша колега Мар'яна Мартин.
Показали зброю, розповіли, як з неї стріляти, а далі:
Хто хоче жити, той буде бігати. Останній штрих, надягаємо каску. Це вже складно, бронежилет важчий, ніж здається, каска теж, я не знаю, як можна в цьому бігти, чесно.
Перед самим вишколом журналісти заслухали короткий інструктаж від командира.
У нас буде штурм будівлі, там заручники вже кричать, нам потрібно швидко їх звільнити, тобто вбити ДРГ і штурманути будинок.
І всі на позиції. А далі як на передовій: тактичне пересування, засідки, координація підрозділів. І жодних поступок для представників медіа.
Діана Фусько, журналістка:
Страшно, страшно реально, я не розбираюся, куди іти мені, наприклад, важко, коли я бачу, що людина поранена і важко дуже йти, тому що мене моя каска тягне назад.
Пересування бойовими порядками - це не просто марш-кидок, а повна концентрація. Умовний ворог постійно атакує гранатами та дронами.
Сергій, військовослужбовець підрозділу НГУ в Закарпатській області:
Дрони на війні зараз відіграють найважливішу роль, оскільки без дронів ніяк не обійтися. Напевно, з 23 року триває війна дронів, бо дронами контролюється все: захід, вихід, пересування.
А ось і перший поранений.
Рятувати пораненого під обстрілами - це не просто боротьба за життя, а й проти часу. І не важливо знати тільки техніку, важливо ще мати холодний розум.
Після евакуації постраждалого група не припиняє руху.
Дрони, гранати, димові, адреналін зашкалює.
Чесно, це дуже складно, я не знаю, як хлопці щодня переживають це знову і знову.
Хочеться відпочити, але попереду штурм приміщення. У ньому засів ворог.
Кожен етап максимально наближений до реального бою. Тут важливо не панікувати, а діяти за інструкцією: прикривати, рухатися групою, зачищати кожен кут. І те, що для учасників - навчання, для бійців - фронтова реальність.
Сергій, військовослужбовець підрозділу НГУ в Закарпатській області:
Останній раз, як я заходив на позицію, нам потрібно було пройти 6 км 600 м з точки висадки й для нас це зайняло 30 годин. Тому що в нас були безперервні обстріли. Це з мінометів, із СПГ, скидів з дронів.
Умовного противника ліквідовано, заручники вільні. Журналісти повертаються до своєї роботи, але сьогодні вони точно зрозуміли: військова підготовка - передовсім, щоденна важка праця, точність і витримка. І це про тих, хто боронить нас щодня.
Добре, що не справжній бій, а тільки навчання. Але важко усвідомити, що наші бійці проживають ці емоції щодня, знову і знову, і не на навчальному полігоні.
