Польські школи відкривають двері для українських учнів [ Редагувати ]
Польські школи дедалі частіше відкривають двері для українських учнів. Це безплатні державні заклади, часто навіть україномовні. Ігор Левенок побував в одній з таких шкіл і подивився, як там вчать наших дітей.
Колись, ще за часів середньовіччя, ці землі належали Тевтонському ордену. Східна Прусія, а нині - Північна-Східна Польща. Повітове містечко Бартошице. А це одна із тутешніх шкіл. В кабінеті директора герби Польщі та України.
"Навчання українською мовою ведеться від садочка аж по всі класи".
Директор, пані Любомира, розповідає, її навчальний заклад, як для Польщі, особливий - носить ім'я Лесі Українки. Це дитячий садок і вісім класів початкової школи, яку тут усі називають "українською".
Початкова школа в містечку Бартошице. Своїми витоками цей заклад сягає у п'ятдесяті роки двадцятого століття. А нині тут вчаться діти - нащадки тих українців, яких переселили сюди під час операції "Вісла"
"Або бабуся була українкою, або дідусь, або батько є українцем, або мама. Ну і останнім часом у зв'язку із ситуацією економічною в Україні, щораз біьше в нас вчаться дітей з України, коли батьки сюди приїжджають на заробітки", - розповідає Любомира Тхір, директор школи.
У школі навчається близько 130 дітей. Окрім загальних предметів, вивчають мови: польську, англійську, російську як другу іноземну і, звісно, українську. Для старших учнів в програмі є курс історії, культури та географії України. Заклад має музейний куточок в українському народному стилі.
"Ето сорочки, які наші дідусі й прадідусі привезли зі своїх сіл. Тут різні. Тут будуть і лемківські, і бойківські".
Нерідко у класах можна почути музику та співи.
"На нашій Україні молитва найсвятіша і пісня солов'їна в вишневому саду".
"Я працювала у Вишневому у школі середній, теж вела там хор. Займала там досить високі місця, тому була відправлена у відрядження сюди. І так я тут вже 26 років. Я вважаю, обов'язково щоб утримати своє щось, свою традицію, свою мову повинна бути пісня", - говорить Наталія Шелест, вчитель української мови та музики.
"Намалюю рідне місто, села і поля, щоб такою Україна завжди в нас була".
Школа утримується коштом державного бюджету Польщі. Підтримка національних меншин - одна з головних умов членства в Євросоюзі.
"Є постійно діти, є набір великий, вже навіть важко мені всіх дітей прийняти, тому що школа невелика і вона не вмістить стільки дітей скільки є бажаючих", - говорить
"Ну я українець, тому я тоже хотів би, щоб дитина так само почувалася як я файно. Щоб співала, грала. В мене також життя так співпало, що я пішов до цієї школи", - розповідає Марко Кендзерський, батько учня.
Іспити підтверджують, школа забезпечує високий рівень знань, тож серед учнів-українців тут вчаться ще й польські діти.
"Як я поступила в цю школу, то Україна стала для мене таким другим домом. Мої батьки також дивляться на те, що там діється і всі ми дуже переживаємо", - розповідає Кінга Войтанівська, учениця.
Ангеліні чотирнадцять. Дівчина з Донеччини. Вчиться тут, поки батьки на заробітках.
"- Тяжко, бо мама і тато працюють по дванадцять годин.
- А ким ти хочеш стати?
- Думала стати юристом.
- В Україні чи в Польщі?
- В Польщі.
- А чому?
- Бо в Україні зараз іде війна", - говорить Ангеліна Трегубова, учениця.
Українських шкіл у Польщі лише п'ять. На одного учня, в такому закладі виділяється більше коштів, ніж у звичайній школі. Це дає мають змогу переселенцям з України легше інтегруватися у польську спільноту та зберегти національну ідентичність. А кількість українців тут щороку зростає і понад дев'яносто відсотків випускників до України не повертаються.