Закрив собою Харків: юні митці вшанували полеглого героя [ Редагувати ]
Якими діти бачать своє місто? У Харкові відновили мистецький конкурс - бібліотекарі та музейники запропонували дітям виразити на холсті, як вони відчувають своє місто. І, крім пам’яток та символів, учасники зобразили й полеглих захисників, янголів-охоронців, завдяки яким Харків живе і розвивається навіть нині. Про історію воїна, який у 18 років пішов добровольцем і поліг за Україну, в сюжеті Світлани Шекери.
Діти малюють Харків. Його символи й пам’ятки. Від початку великої війни – це перший конкурс, в якому юні художники представили свої роботи. Бібліотекарі разом із працівниками художнього музею влаштували в укритті виставку. Тут усе про місто і його захисників. 10-річний Михайло добре знає, що таке війна. Його родина виїхала з-під Вовчанська. Олівцем зобразив полеглого захисника Нікіту Засядька.
Михайло Голинський, учень 6 класу:
Будинок зі шпилем, Дзеркальний струмінь, Держпром, вокзал, театр. Він закриває собою місто Харків від полум’я війни.
Поліна теж намалювала Нікіту. Гуашшю. У її виконанні воїн – це янгол-охоронець, який крилами накриває своє місто.
Поліна Бондаренко, учениця 5 класу:
Я вирішила його намалювати як янгола, який захищає нас. Він захищає людей. Найважче було малювати руки, щоб вони були ось так, як ніби він їх захищає. Потрібно було перемальовувати рази три.
У портрет сина вдивляється мама Нікіти.
Ганна Засядько, мати полеглого героя Нікіти Засядька:
Дивлячись на ці малюнки... Міша малював як справжнього хлопця - молодого хлопця. І він дуже-дуже схожий. І таке в нього і тіло спортивне… Ну, воїн, можна сказати, стовідсотковий. А Поліна малювала як будь-яка жінка - емоції, крила…
Мати згадує: Нікіта в дитинстві був хворобливим хлопчиком. Та його загартував спорт. Вільна боротьба та плавання, у якому досяг чималих результатів – став майстром спорту. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Нікіті було всього 17, тоді навчався на лікаря-реабілітолога. Але з перших же днів почав волонтерити. Возив смаколики на блокпости. І зрештою повідомив батькам, що йде в тероборону.
Ганна Засядько, мати полеглого героя Нікіти Засядька:
Ми відмовляли, ми казали: "Нікіта, будь ласка, закінчи. Хай буде у тебе професія. Ти лікар-реабілітолог, вчися".
Та щойно виповнилося 18, Нікіта став до лав "Азову". Батьки прийняли його рішення. Хлопець узяв позивний "Гордий". У Серебрянському лісі він витяг пораненого розвідника. А за кілька годин загинув, утримуючи позиції при штурмі.
Ганна Засядько, мати полеглого героя Нікіти Засядька:
Він казав: "Мамо, ти не розумієш. Йде війна. І хоч у мене такий вік молодий, але немає ніякої різниці, скільки чоловіку років, коли він іде захищати свою сім'ю і свою Батьківщину".
Свої картини із зображенням полеглого захисника діти подарували мамі Нікіти. Як вдячність за сина. А ще доказ того, що про героя пам’ятають.
Ганна Засядько, мати полеглого героя Нікіти Засядька:
Ви знаєте, напевно, ми всі, ті, хто втратив наших рідних, живемо тими думками, що є якесь паралельне життя, де вони нас бачать, де вони бачать, як ми їх цінуємо, як несемо пам'ять про них.
