Роковини трагедії в небі над Тегераном: чому розслідування злочину "на гальмах"? [ Редагувати ]

Сто сімдесят шість загиблих, шість країн - у жалобі, довгі місяці пошуків правди. І поки - без результатів. Сьогодні роковини трагедії в небі над Тегераном. Два роки тому іранські військові збили український пасажирський літак. Вони це визнали! Під тиском міжнародної спільноти. Але розслідування злочину - фактично на гальмах. Іран не співпрацює зі слідством. Годує лише своїми заявами про готовність до перемов. Але далі слів - справа не рухається.

В офісі генпрокурора заявили - їм відомі виконавці злочину. Але доступу до тих - немає. Тягне Іран і з виплатами компенсацій для сімей загиблих. Суми досі не узгоджені. Хоча напередодні Нового року канадський суд ухвалив рішення стягнути з Ірану 107 мільйонів доларів для сімей, чиї рідні були на облавку. І у разі несплати цих коштів - адвокати погрожують через суди - заарештувати майно Ірану по всьому світу.

А що ж з родинами загиблих українців? На що вони сподіваються? З якою надією живуть останні два роки? Карина Вакарєва - продовжить тему.

 

Він задуває свічки й загадує бажання. Ігор любив небо й понад усе хотів стати пілотом.

Вот это мы были в Мадриде. Это одна из наших последних поездок была совместных.

З Крістіною у цивільному шлюбі Ігор Матьков прожив близько десятка років. Познайомилися у літаку.

Крістіна Александрович, цивільна дружина бортпровідника Ігоря Матькова:

Я летела из Рима, а он на этом рейсе был бортпроводником (заплакала). Ой, простите... И вы знаете, это было какое-то, как судьба. Я поднималась по трапу самолета. Он говорит, я тебя увидел, у меня сердце екнуло.

Украй досвідчений та сміливий. Він не вірив у забобони й неодноразово літав до Ірану. Та чомусь перед цим рейсом, бувалий бортпровідник - раптом занервував.

Крістіна Александрович, цивільна дружина бортпровідника Ігоря Матькова:

Он мне написал тогда сразу в "Вайбер", что мне сняли Барселону, поставили Тегеран. Говорю, ну и что ты волнуешься? Вы же будете на закрытой территории, в аэропорту. Это Восток, там все время что-то происходит.

Український літак мав прибути з іранської столиці вдосвіта. Щойно прокинувшись, Крістіна взяла до рук телефон - подивитись, чи немає звістки від Ігоря...

И увидела звонки от его мамы. Причем, это было пять или шесть звонков, в шесть утра.

А далі все, як уві сні. Ці аматорські кадри зробив очевидець. Куля, що палає, стрімко падає і спалахує вибухом на землі (літак падає).

Восьме січня. Ранок. Карта - Виліт Боінга-737 української авіакомпанії МАУ затримують майже на годину. І от дають дозвіл на зліт. За три хвилини зв`язок із лайнером обривається. Як виявиться згодом - поцілила перша ракета. Потім у борт влучила друга. Займається паливо, лайнер летить донизу і за кількадесят секунд розбивається біля селища Паранд. 11 січня іранська сторона офіційно визнала - літак МАУ збили їх військові, які помилково сприйняли пасажирський авіалайнер за ворожу ціль.

Амір-Алі Хаджизаде, командувач Військово-космічними силами Корпусу вартових ісламської революції:

Оскільки лайнер летів дуже низько, було випущено ракету малої дальності. На жаль, через поспішне рішення однієї людини сталася трагедія.

Уранці рятувальники та журналісти були на місці трагедії. Усі 176 пасажирів, серед них 11 українців - загинули. На момент виконання рейсу не було жодних обмежень щодо перельотів над Тегераном, хоча за кілька годин до цього Іран завдав ракетних ударів по військових базах США в Іраку. Офіційній версії іранської влади про звичайну помилку військових рідні загиблих не вірять досі.

Это настоящий тероризм. Настоящий. Оправдания нема им.

Це вбита горем мати пілота Володимира Гапоненка. Він керував пасажирським лайнером того дня.

Євгенія Гапоненко, мати пілота:

Такого сина потірять. Він був від Бога, чесно вам говорю. Вони настоящі герої і ніщо не должно буть забуте. Ніхто не должен буть забутий. І правильно їх відзначило наше правітельство, що нагородили їх, присвоїли їм героїв. Але коли будуть ці відзнаки?.. Но приказ єсть.

Сьогодні у столиці скорботний день. До меморіалу небесного екіпажу прийшли родичі та колеги.

Це дуже велика для нас втрата. Пройшло два роки, а наче вчора.

Олександр Полянський, голова профспілки лінійних пілотів авіакомпанії "Міжнародні авіалінії України":

Нормально люди можуть зрозуміти тоді, коли йде війна і люди виконують військові завдання. Можуть загинути. Але коли цивільний літак з пасажирами на борту збивають, то як терористичний акт, направлений проти наших людей, проти нашої компанії, проти нашої держави.

Немає тільки батька пілота - Івана Гапоненка. Після смерті сина його єдиним бажанням було відвідати місце катастрофи.

Євгеній Дихне, президент авіакомпанії "Міжнародні авіалінії України":

Было очень сложно из-за ковида организовать эту поездку. Она была организована совсем недавно. Он съездил и сказал, вот теперь я смогу спокойно помереть. Его с нами нет.

За два роки слідства до Ірану спрямували цілу низку запитів про міжнародно-правову допомогу.

Євгеній Єнін, перший заступник міністра внутрішніх справ України:

Йдеться не про формальні відписки, не про проміжні відповіді, а надання ключових доказів, які знаходяться саме на території Ірану.

Мають встановити винних та змусити Іран виплатити компенсацію.

Євгеній Єнін, перший заступник міністра внутрішніх справ України:

На сьогодні важко визначити конкретну дату, коли це станеться. Водночас ми не маємо жодного прецеденту у світовій практиці, коли винна сторона не сплатила цю компенсацію.

У МЗС кажуть - спільними зусиллями міжнародних партнерів - змусили Іран провести технічне розслідування.

Оксана Золотарьова, директорка департаменту міжнародного права МЗС України:

Щоби ми взнали, що саме відбулось тоді, тому що інформації в нас небагато. Ми маємо бути впевнені, що всі ті винні - від самого маленького до самого великого - понесли належну кримінальну відповідальність, щоби ми були впевнені, що це саме Ці люди й що Іран та увесь світ зробить все, щоби надалі такі трагічні події не були можливими.

А поки справа - на гальмах. Іран зі слідством не співпрацює. І як країну змусити відповідати за скоєний злочин - питання поки що відкрите. Але усі шість країн, громадяни яких загинули у цій авіатрощі - єдині й відступати не збираються.