Волонтери-медики із Чехії приїхали допомагати українським колегам [ Редагувати ]

Український волонтерський фронт. В його лавах нині - мільйони українців. Більшість із них, на запитання "Навіщо вони цим займаються", відповідають: "А як інакше? Як можна бути осторонь, коли у твоїй країні - війна?" І такі ж відчуття нині переповнюють і багатьох європейців. Хтось - надає гуманітарну допомогу, а хтось - кидає своє тихе життя і їде в Україну.

Так як це зробила група волонтерів-медиків із Чехії. Лікарі, медсестри, санітари самі організувалися і поїхали на підмогу медикам із Прикарпаття. Як їх там прийняли? І чим допомагають іноземні гості? Розкажуть мої колеги.

Медбрат Ярослав обережно завозить в процедурний кабінет чергового пацієнта. Міряє тиск, робить перев'язку... і так майже цілий день… А ще подати ліки, допомогти встати, принести їжу або переодягнути… Він - постійно на підхваті. І те, що не тутешній, виказує лише його мова.

Ярослав із Праги. Працює там у військовому шпиталі. Та ось вже другий тиждень волонтерить у Лисецькій районній лікарні. Розповідає: коли росіяни напали на Україну, не міг знайти собі місця. І почав шукати варіанти як допомогти українцям в боротьбі із московськими окупантами.

Ярослав Шпачек, волонтер-медик із Чехії:

Я так вихований, що не можу терпіти несправедливість та коли когось кривдять. І я дуже добре розумів, хто такий путін. Що він собою являє. Крім того, в мене багато знайомих українців як на роботі, так і друзів. І я не міг просто дивитися новини, я розумів, що маю щось робити, допомагати власними руками.

Тож у березні пішов в українське посольство - проситися, аби взяли солдатом. Але йому відмовили, бо не має бойового досвіду. Та згодом натрапив в інтернеті на групу,  в якій такі ж як він, чеські медики збиралися до України. Не роздумуючи, взяв відпустку, і поїхав із ними на Прикарпаття.

Ярослав Шпачек, волонтер-медик із Чехії:

Колектив мене дуже добре прийняв. В Чехії я працював із ковідними пацієнтами і доглядав хворих у хоспісі, тому тут у Лисецькій лікарні - теж попросився у ковідне відділення. Доглядаю хворих, здебільшого переселенців. І незнання мови аж ніяк не заважає. Чеська і українська дуже схожі.. Я багато розумію.. а решта відчуваю серцем.

Чеський медичний десант - лікарі, санітари та медсестри - разом дев'ять людей. Із собою привезли і тони гуманітарної меддопомоги - від катеторів та шприців до засобів індивідуального захисту.

Павел - єдиний в групі не медик, він - проєктний менеджер. А зараз - одночасно і координатор, і організатор, і перекладач, і водій.

Павел Пашка, волонтер із Чехії:

Когда война началась, каждое утро и вечер я только думал как я могу помочь. У меня в голове резонует, когда руские солдаты приходили в Прагу 1968 году, я видел руские танки перед моим домом. И как ребенок я не мог ничего тогда сделать. Мама плакала. Я не хочу чтобы така ситуация была у Европе еще, ни в какой стране.

Гостинністю місцевих - вражений.

Павел Пашка, волонтер із Чехії:

Приняли как родных братов. Мы не пришли здесь как менторы, как учителя, мы здесь пришли просто помогать.

І прикарпатські медики за таку допомогу щиро вдячні. Адже їхня лікарня постійно приймає пацієнтів із регіонів, де тривають бойові дії. Нині тут - більше півсотні переселенців.

Ярослав Чеснок, заступник генерального директора КНП Лисецька районна лікарня:

Вони дивляться як працюємо ми, розказують нашим працівникам як це у них виглядає, співпраця взаємовигідна, а виграють від цього ті люди, які у нас перебувають.

В деяких чеських медиків-волонтерів вже закінчується відпустка. Наступного тижня Ярослав із Павелом поїдуть додому. Але запевняють: дуже скоро повернуться знову ще більшою командою, і з новою гуманітарною допомогою. Адже за дні, проведені на Прикарпатті, вони перейнялися українським духом… Знають чоловіки і хто такий Степан Бандера.

Мы хотели бы чтобы в Украине была свобода, демократия и Украина была с Европейской унией одним целым. Слава Украине! Героям Слава.