ООН показує неспроможність виконувати свою головну задачу: причини [ Редагувати ]
Аби людство ніколи більше не бачило таких страшних кадрів, після Другої світової війни була створена Організація Об'єднаних Націй. 193 країни-учасниці мали запобігати війнам і зупиняти їх. Але вже вкотре ООН показує свою неспроможність виконувати головну задачу.
Право вето, яке прописано в статуті, мають 5 держав. Серед них росія. І в руках російської делегації воно фактично перетворилося на право смерті. Наші кореспонденти Яна Танчак та Дмитро Анопченко розкажуть чому так сталося і що чекає на ООН у майбутньому.
Маріуполь, Бородянка, Ірпінь, Буча... Ці українські міста знають нині у всьому світі. І на жаль, як місця великої української трагедії та російських звірств. І вже другий місяць на звільнену Київщину один за одним приїздять європейські топ-політики - президенти, прем'єри, міністри...
Іноземні політики в бронежилетах, в супроводі охорони, стурбовано роздивляються - на що українські міста перетворив "руській мір".
Урсула фон дер Ляєн, президент Європейської комісії:
Ми бачимо жахливе обличчя путінської армії.
Гітанас Науседа, президент Литви:
Важко виразити словами, те що сталося тут, що ми бачимо, ці руйнування.
Чим відрізняється "руський мир" від цивілізованого - на власні очі приїхав подивитися і очільник організації, яку створили після Другої світової війни, щоб підтримувати міжнародний мир і колективну безпеку. Антоніу Гуттереш - генсек ООН.
Антоніу Гуттереш, генеральний секретар ООН:
Я уявляю свою родину в одному з будинків, зруйнованих та чорних. Я бачу, як мої онуки в паніці тікають. Війна в жодному разі не може бути прийнятною у двадцять першому столітті.
Заяви ООН ще з 2014 року в Україні викликають лише здивування. Бо в Організації зазвичай "глибоко стурбовані", "серйозно занепокоєні"… І все. Під час зустрічі з Володимиром Зеленським у Києві Антоніу Гуттереш шкодував, що нічого не змогли зробити, щоб війни не було - і обіцяв підтримку.
Антоніу Гуттереш, генеральний секретар ООН:
Зараз ми всі перебуваємо в певній точці відліку щодо світу, який нам потрібно збудувати. Світу … де цивільні люди мають захист. Де права людини є пріоритетом. Де лідери діють відповідно до задекларованих цінностей. Це теж боротьба, але ми повинні виграти її для блага кожної держави, кожної громади та кожної людини у цьому світі.
Володимир Зеленський, Президент України:
Саме в Україні сьогодні захищаються принципи статуту ООН. Я вдячний пану Гутеррішу за його чітку й однозначну позицію щодо війни, розв'язаної проти України. Ми цінуємо ваші спроби задіяти механізми "добрих послуг" для деескалації ситуації. Потрібно використовувати кожен шанс, щоб досягти миру.
Але обстріл Києва просто в той момент, коли Гуттереш був у Києві, показав, як Росія ставиться і до самого політика, і до очолюваної ним організації.
Яна Танчак, кореспондентка:
Ворожа ракета влучила в цю столичну багатоповерхівку, коли генсек ООН знаходився буквально в кількох кілометрах. Без жертв не обійшлося - тоді загинула журналістка "Радіо Свобода" Віра Гірич. Вона мешкала тут. Тобто, присутність першої особи Об'єдниних Націй нікого не стримала. Але чому організація, яка відповідає в світі за мир не може зробити так, щоб мир таки панував, і не руський, а цивілізований?
Дмитро Анопченко, кореспондент:
Це питання останнім часом багато ставлять і тут, у Штатах. Війна в Україні стала індикатором, який продемонстрував, що чимало авторитетних міжнародних структур в умовах серйозної кризи виявилися нездатними діяти і сконцентрувалися на безкінечних обговореннях. Ті самі питання зараз до ООН.
Трагічні події в Україні призвели до того, що критики і розчарування - неймовірно багато. І навіть авторитетні дипломати, які не одне десятиліття віддали роботі в Організації, кажуть про це прямо і відкрито.
Володимир Єльченко, постпред України при ООН (1997-2000, 2015-2019):
Після захоплення Криму минув певний час - і всі змирилися з тим, що це питання, мовляв, вирішити неможливо дуже швидко. Давайте, почекаємо, відкладемо… І прийшов 2022 рік, 24 лютого. І тепер я думаю, вже це остаточно показало всім, що та система, яку створили, не працює. І тому я думаю, що політична роль ООН на сьогодні взагалі десь наближається до нуля.
Тут можна, звісно, шукати виправдання. Мовляв, генсек не керує організацією, він очолює тільки секретаріат. А робота ООН є настільки ефективною чи неефективною, наскільки самі країни можуть домовитися. Це теж правда. Але як домовлятися, коли рішення Генасамблеї - здебільшого рекомендаційні. А в єдиному органі, який уповноважений їх ухвалювати, Радбезі - Росія має право вето.
Сказати, що взагалі ООН нічого не робить, ми не можемо. Але, на жаль, це не стосується питань політики чи підтримання миру. Це не працює і це треба відверто визнати.
Зміни є. Так, тепер вирішили, що після того, як в Радбезі застосоване право вето, це питання автоматично вирушає на Генасамблею. Де всі країни матимуть можливість його обговорити. Але цього недостатньо. Забрати у Москви право вето - нереально, це визнають навіть американські дипломати. Розуміючи це, Україна відстоювала просто обмеження:
Володимир Єльченко, постпред України при ООН (1997-2000, 2015-2019):
Коли один з постійних членів є стороною конфлікту (а в нас конкретно це Росія), то ця країна, мовляв, не може використовувати своє право вето - тобто блокувати рішення, які стосуються саме цього конфлікту. Але фактично виконати це положення неможливо, нереально.
Чи можна сказати, що за цих умов ООН взагалі не потрібна? Теж ні. Резолюції Об'єднаних націй - підстава, щоб ніхто і ніколи не визнав Крим - російським. Голосування в залі Генасамблеї - показують ізоляцію Росії. І ООНівська Рада із прав людини розслідуватиме воєнні злочини в Україні… Просто приходить розуміння, що ніхто - жодна велика міжнародна структура або навіть Альянс за Україну нічого не зробить. Так, радитиме. Так, співчуватиме. Так - даватиме зброю. Але не "прийде - і врегулює". Тобто - все залежить лише від самої України. Це розуміння прийшло з війною. А ООН… Дипломати кажуть, із часом в України буде право ініціювати в ній масштабні реформи.
Володимир Єльченко, постпред України при ООН (1997-2000, 2015-2019):
Після перемоги нашої ми до цього прийдемо! Я навіть більше думаю, що у нас є унікальний шанс як у країни. Заплативши таку величезну героїчну ціну ми маємо повне моральне право, якщо не очолити, то принаймні бути серед тих країн, які розпочнуть цей процес реформи колективної безпеки.