Дерусифікація: чому українцям важливо позбутися радянської спадщини? [ Редагувати ]
Дерусифікація, декомунізація, деколонізація. Україна не перший рік намагається позбутися російсько-радянської ідеології та спадщини. І цей процес цьогоріч неабияк активізувався. Масове перейменування вулиць, знесення пам'ятників та оновлення шкільної програми.
Чому це важливо? Що вже зроблено? І чи скоро - кінець ери русифікації? - Анна Каменєва розбиралася.
Яке безглузде самогубство. Активно позбуватися всього російського і радянського Україна почала ще майже дев'ять років тому. 8 грудня 2013 року, ввечері, у центрі столиці активісти знесли пам'ятник Леніну. Той, що тут стояв. Пам'ятаєте ці кадри? З цього і почався ленінопад у багатьох українських містах.
Потім була декомунізація, перейменування деяких вулиць, населених пунктів і навіть двох обласних центрів. Дніпропетровськ став Дніпром, Кіровоград - Кропивницьким. А далі був закон про мову. Єдину державну - українську. В усіх сферах.
Тарас Кремінь, уповноважений із захисту державної мови:
Це один із ключових програмних документів, який залізобетонно закриває питання української ідентичності в умовах російсько-україснької війни. Чому? Тому, що це переважна більшість сфер, які володіють і зобов'язані дотримуватись закону про мову - від державних службовців, освітян, представників сфери обслуговування, засобів масової інформації.
Усі телеканали зобов'язали три чверті контенту - випускати державною. Так "Подробиці" на "Інтері" заговорили українською.
Марафон "Єдині новини". Я, Олександр Васильченко.
Ведучий "Інтера" Олександр Васильченко - родом із Луганської області. Все життя розмовляв російською. Утім, п'ять років тому сам для себе вирішив - його мова - українська.
Олександр Васильченко, ведучий "Подробиць":
Розмовляю українською.
Дерусифікація ці вісім років просувалася не надто швидко, кажуть експерти. Та все змінило 24 лютого. Коли російські ракети вдарили по українських містах.
Відтоді бажання попрощатися із радянським і російським стало ще сильнішим. З вулиць почали прибирати пам'ятники Пушкіну.
Ростислав Семків, літературознавець:
Присутність Пушкіна, пам'ятників Пушкіну в українських містах - це була така ідеологічна позначка, що отут стоїть російська культура, отут російська культура продовжує мати вплив. Він став символом цієї імперської культури й тому ми від символів позбавляємось.
Слідом за пам'ятниками - взялися вичищати й шкільну програму від російських письменників і поетів.
Ростислав Семків, літературознавець:
Складали програму з певними ідеологічними установками й навіть певними політичними установками, щоби наголосити виняткову вагу російської літератури.
Без Пушкіна, Булгакова, Достоєвського, Толстого. Принаймні, так рекомендувала експертна комісія. Вирішальне слово - за Міносвіти.
Сергій Шкарлет, міністр освіти й науки України:
Комісія вже рекомендувала, на сьогодні фахівці міністерства опрацьовують це питання, я сподіваюсь, що найближчим часом воно буде ухвалено. І в будь-якому випадку освітній процес з початком нового навчального року вже буде відбуватися зі змінами.
Ми усі розбіжимося по русифікованих містах. Фраза із відомої пісні - скоро стане неактуальною. Бо від російщини взялися і самі міста вичищати. От у столиці, приміром, нові назви отримають майже 300 вулиць, проспектів і провулків. Є навіть отака карта - що, де, як і чому перейменують.
За нові назви голосували самі кияни. Онлайн. Наприклад, вулиця "Волгоградська" носитиме ім'я активіста і захисника України Романа Ратушного. Він загинув 9 червня під Ізюмом. Місцеві - усіляко "за" перейменування.
Він тут жив, він все робив для цього місця, він загинув. В цьому випадку стопудово варто. - Він був активістом - "Збережи Протасів яр", і загинув під Ізюмом. - Він боровся проти забудови парку, а нашо нам московія тут?
Вже за кілька тижнів - перейменування вулиць розглядатиме Київрада. Переважна більшість киян дерусифікацію підтримує. Та є ті, хто певен - поки це - не на часі.
Звичайно потрібно. - А чому? - Щоб викорінити старі тіпа совєтскій союз з нашої держави? Навіть Тарас Шевченко писав, що не можна з москалями дружить і потрібно свою культуру розвивать.
Це вже якийсь пройдений етап. Тобто я думаю, зараз ні російських, ні білоруських назв не повинно бути в Києві та інших містах теж.
Дуже багато грошей на це піде. Це по-перше. Лучче їх спрямувати в потрібне направлення.
Ксенія Семенова, депутатка Київської міської ради:
Ця зміна буде відбуватися поступово. Це не означає, що зараз замість того, щоб фінансувати армію, з бюджету міста будуть виділені шалені гроші. Це неправда.
Та і за рахунок міста - замінюватимуть лише деякі таблички.
Ксенія Семенова, депутатка Київської міської ради:
Є будинки комунальні - це, наприклад школи, лікарні, там де за рахунок міста будуть змінені ці таблички. Є будинки, які обслуговує ОСББ, там з бюджету цього ОСББ будуть виділятись кошти.
Без хаосу і за правилами. Аби дерусифікація проходила законно, при Міністерстві культури створили експертну раду.
Володимир Тиліщак, заступник голови Українського інституту національної пам'яті:
Рада - дорадчий орган, вона не може приймати рішення залишати пам'ятник чи демонтувати пам'ятник. Вона може радити в тих гострих питаннях, де потребується експертна оцінка чи експертна думка.
Одна з останніх рекомендацій - перейменування Національної музичної академії імені Чайковського. Рада вже звернулася до керівництва закладу.
Володимир Тиліщак, заступник голови Українського інституту національної пам'яті:
Усунення тих чи інших назв, чи об'єктів з публічного простору - це не дорівнює знищення культурного доробку тих діячів. Усунення з публічного простору - це наша оцінка якраз імперській політиці русифікації й тоталітаризму.
І від цих "імперських російських маркерів" Україні треба позбутися якнайшвидше. Бо ця війна - ще й війна за нашу ідентичність.