Два десятки волонтерів згуртувалися і роблять окопні свічки у Харкові [ Редагувати ]

Два десятки волонтерів згуртувалися і роблять окопні свічки для українських воїнів. Віск, бляшанки та папір, необхідні для цього, збирають у друзів по всій Україні. А ще шукають парафін, бо його на свічки для фронту треба по тонні на місяць. Світлана Шекера розкаже докладніше.

У цій кімнаті чоловіки розбирають паперові коробки й ріжуть їх на полоски. Далі жінки їх щільно скручують і вставлять в бляшанку. Окремо - прилаштовують фітіль. Робота важка і кропітка, та, кажуть, руки не болять, бо знають, заради чого все це роблять.

Аби хлопцям тепліше було. Тому руки не болять. До всього привикаєш, і вже це все (стискає і розтискає пальці) не болить.

На вулиці чоловіки рубають дрова.

Вони потрібні, щоб розпалити пічку й нагріти чайник. У чайнику - спеціальна суміш.

Церезин, для того, чтобы усилить горение. И температуру пламени. Это восковые свечи из церкви. И это парафин. А вот это воск.

Чайник із парафіном і воском закипає, і суміш обережно заливають у бляшанку зі скрученим папером. А ось це - вже готова свічка.

Тарас Мозговий, волонтер:

Отака банка горить шість годин. 3-4 таких банки сушать свіжекопаний бліндаж за одну ніч. Хлопці можуть приготувати собі їжу, можуть зігрітися, або просто просушити свої речі.

До свічки ще вкладають інструкцію. На всяк випадок. І передають волонтерам, які нині прямують на фронт.

Катерина Воскресенська, волонтер:

Ребята очень с благодарностью реагируют. Все свечи тестируют. Пишут нам отзывы. Организация "Ми коло" всегда кладет подарочки нам замечательные. Всякие полезные штучки для военных. И таблетки, и тушенку, и передавали нам плащи.

Організував виробництво окопних свічок на Харківщині Тарас. Технологію йому передав товариш.

Тарас Мозговий, волонтер:

Ідея виробництва окопник свічок з'явилася іще 100 років тому. Але я маю товариша в Київській області, який виробляє такі свічки з 14-го року. Я звернувся до нього по допомогу. Він роз'яснив, як її робити. І ми почали. Зараз вже близько 10 тисяч.

Пан Тарас до війни був архітектором, хоча тепер, каже, байдуже, хто ти. Головне, своєю працею наближати перемогу. Серед тих, хто робить свічки, тут є і перукарі, і вчителі. Пан Олександр викладач історії. Після пар - приходить робити свічки. Каже, викладання під час війни й сприйняття історії студентами сильно змінилося.

Олександр Опченко, викладач історії:

Ми постійно повертаємося до війни, багато дітей, які пережили окупацію. Дякувати богу, вони зараз живі, але це вже інша зовсім розмова. Особливо те що стосується історії України 20 століття. Коли ти говориш з дітьми які пережили такі страшні речі й тепер все сприймається зовсім по-іншому.

Волонтери вже виготовили 10 тисяч свічок. Матеріали їм надсилають з усієї України. Та останнім часом - дуже бракує воску й парафіну.

Тарас Мозговий, волонтер:

Зараз в Україні багато хто робить окопні свічки, і віск з парафіном стали дефіцитним товаром. Я звертаюсь до всіх громадян України й тих, хто живе за кордоном, по допомогу. Нам потрібен віск, парафін.

На місяць волонтери потребують близько тони парафіну. Адже холоди вже почалися і на передовій такі свічки вкрай необхідні.