Мріють, що незабаром повернуться додому: історія переселенок з Бахмута [ Редагувати ]

А далі - історія переселенок з Бахмута. Жінки Світлана Діденко та Валерія Свистунова виїхали з міста ще влітку минулого року, коли в Бахмуті ставало дедалі небезпечніше. І зараз - не пропускають жодної новини про їх рідний край. Мріють, що незабаром таки повернуться додому.

Это, конечно, самый красивый город для меня в мире, потому что такого города я больше не видела в нашей Донецкой области. Чистый? аккуратный, зеленый, в розах, в памяти так и останется.

Саме так Світлана Діденко згадує місто, в якому народилася і прожила майже все своє життя. Нині ж фортеця Бахмут виглядає так.

Світлана Діденко:

Сейчас это неузнаваемо. То есть нет ни одного дома, который был не затронут. Вот просто ни одного. У моих родителей буквально 2 недели назад, попал скорее всего снаряд, дома нет и все, что внутри было, все сгорело. Все.Моим родителям на пенсии уже возвращатся некуда. Та, впрочем и нам некуда возвращаться. Там 5 этажка и пролеты все сложились. Корпус стоит, а куда, если оно уже порушено все.

Немає куди повертатися і Валерії. Село неподалік Бахмута, в якому вона жила з сім`єю, нині окуповане. Та перед цим загарбники його повністю знищили.

Валерія Свистунова:

Его стерли. Он пока под окупацией и там ничего нет, ни домов, вообще ничего. Видели с дронов фотку, просто поле. Последняя женщина которая уезжала, мамина подружка, она позвонила и сказала, "У вас нет ничего. Ни гаража, ни кухни, ни дома". Родители надеялися, что там кухонька останется, чтоб когда освободят вернуться, нету.

У Бахмуті Світлана мала сімейний бізнес. Разом, з Валерією вони працювали в салоні краси. Кажуть, клієнтську базу напрацьовували роками. Нині про довоєнне життя залишилися тільки спогади та фото.

Світлана Діденко:

Он сгорел и причем, скорее всего дважды, потому что первый раз его так легко, разбило фасад, а второй раз сгорело все внутри. Дом стоит полностью черный, а внутри ничего не осталось. 

Жінки кажуть, залишалися в місті і працювали до останнього. Допоки обстріли Бахмута не послилися. 

Світлана Діденко:

Когда за окном приземлился снаряд, в этот момент работала моя кума Лера. Когда попадали все на заемлю, было страшно уже сильно.

Валерія Свистунова:

Услышали один взрыв, потом поближе и близко-близко. Я побежала в подсобку, упала на пол, меня затрусило. Клиент тоже. Девочка, моя сотрудница, тоже ушла в подсобку. И это просто непередаваемо было. Громко, близко.

Після цього випадку і Світлана, і Валерія з сім'ями вирішили виїхати з міста.

Вот эти все события, убило мальчика возле парикмахерской, всех трусит и муж еще в этот момент подошел к иконке нашей и говорит: "Дайте знак, надо уезжать или нет". И как раз через 15 минут прилетело в крышу, в окно. Я пришла с работы, он говорит, "собирайте вещи, мы уезжаем".

Від постійних обстрілив окупантів у місті щодня гинуть цивільні. Дівчата кажуть, з тими родичами, які залишилися, зв'язку немає.

Осталась там моя родная тетка с сестрой двоюродной и с ними вот уже с первого февраля нет никакой связи.

Після евакуації Світлана деякий час жила на заході країни, Валерія - в Дніпрі. Та згодом вирішили переїхати до столиці і знову відкрити власну справу. Орендували приміщення, придбали найнеобхідніше і почали з нуля.

Тяжело, очень тяжело, до сих пор тяжело. Думаешь, как дальше, что тебя ждет. И это детище, которое мы начали тут, понятно, что мы начинаем потихоньку собирать здесь свою клиентскую базу. Это не то, что было там.

До всього цього додалися ще й проблеми з електрикою.

Прилаштовувались до цих моментів, коли світло вимикають, тому що працювати все-таки треба - пришлось достать с отцовского жигуля аккумулятор и сделать нам светодиодную ленточку, чтобы хочь какое-то освещение было.

Але цього виявилося замало. Для живлення електроприладів вирішили придбати генератор. Допомогли друзі з Бахмута. Коли немає світла, власноруч витягають його на вулицю, щоб працювати безперервно. Кажуть, зайві витрати ніяк не позначилися на вартості послуг.

Та зараз і Світлана і Валерія думають не про прибутки. Кажуть, мріють про швидку перемогу і повернення в рідне місто. 

Это мой дом и я очень хочу вернуться.