Селище Нью-Йорк стало своєрідним форпостом: ексклюзивний репортаж з Горлівського напрямку [ Редагувати ]

Донеччина в обороні. По всій лінії Східного фронту - обстріли та постійні спроби штурму з боку росіян. Втім, просунутися вглиб ворогові не вдається. Один з прикладів стійкості ЗСУ - Горлівський напрямок. Окупантам не вдається пробити редути нашої оборони. Мій колега, військкор Станіслав Кухарчук побував на позиціях неподалік селища Нью-Йорк на Донеччині. Його репортаж - далі.

Селище Нью-Йорк неподалік окупованої Горлівки. Цей населений пункт став своєрідним форпостом, де росіянам за рік взагалі не вдалось просунутись. Не в силах пробити тут нашу оборону - ворог методично знищує населений пункт артилерією та авіацією - смертоносне залізяччя летить переважно по житловій забудові. У хаті пана Володимира вціліли тільки стіни, у будинку немає даху та вікон. Чоловік каже, сусіду пощастило менше - у нього житла взагалі не залишилось.

Пан Володимир, житель селища Нью-Йорк:

Я якраз на чердаку сидів, латав його, йому у двір прилетіло. А через день - мені. Тут ще молодята були, то розчуняли мене, три тижні пролежав. Пішов часнику накопати - осколком по голові вдарило. 

Так само летить і в оборонців Нью-Йорку. Лінію фронту тут мужньо тримає 24 Королівська бригада. До позиції росіян тут недалеко, тому хлопці пильно стежать за рухом у ворожих окопах. Час від часу московити намагаються атакувати. Хоча, схоже, і самі бояться нашого контрнаступу.

Окопуються, роблять окопи, бліндажі, техніку закопують, готуються до всього. Мені здається, що вони до оборони готуються скоріш за все.

Тиша та спокій під Нью-Йорком вкрай оманливі. Ледве встигаєш розслабитись, як на позиції починає прилітати. Російський літак відпрацьовує по окопах королевичів.

Хлопці впевнені, цей короткочасний наліт, міг бути просто для відвернення уваги. Тому не вагаючись, бійці одразу відкривають вогонь по російських позиціях, щоб показати ворогові, що українські оборонці на місцях.

Попри свої 56 - кулеметник Михайло вміло вправляється з американською зброєю. У цивільному житті він був полковником митної служби, та коли прийшла війна без вагань став до лав ЗСУ. У війську він - старшина роти.

Михайло, військовослужбовець ЗСУ:

Мав бойове поранення, контузія, зламані п'ять ребер. 30 днів на відновлення і знову на передову. Зараз мені за честь тут з хлопцями нормальними воювати, відстоювати нашу незалежність - це війна нашого покоління, ми мусимо її завершити.

Кадрових, професійних військових у цьому підрозділі майже немає, але всі, як один, вмотивовані й за рік тяжких боїв вже стали досвідченими воїнами, каже Владислав на псевдо Ірпінь. Відступати тут ніхто не збирається.

Владислав, військовослужбовець ЗСУ:

Ми перші пішли добровольцями, скільки знаю людей. То всі хто тут - задню ніхто не дасть.

Та сидіти в окопах хлопцям набридло, бійці чекають наступу, аби якнайшвидше звільнити від окупантів українську землю.