Військові інженери забезпечують міцну оборону фронту: як вони звели фортеці на лінії вогню (ексклюзив) [ Редагувати ]

Попри обстріли, під носом у ворога вони зводять оборонну лінію, щоб зберегти життя наших військових. Їхня праця часто лишається у тіні. Військові інженери - підрозділи, без яких неможлива міцна оборона. Як вони звели фортеці на лінії вогню - побачили наші військкори Руслан Смещук та Вадим Ревун.

Я не скажу, що інженери в нашій такій професії не займаються на передовій. Ми на рівні зі штурмовиками працюємо. Просто в штурмовика задача - йти вперед і стріляти, а в інженера - йти вперед, дивитись під ноги й проводити цього штурмовика.

Максим - військовий інженер і сапер. Рушаємо з хлопцем на виїзд. Дорогою Максим розповідає про себе і колег. Він як сапер брав участь у штурмах, прочищав дороги на нулі, стріляв, заходив в окопи. А одного разу навіть підірвався в машині на міні.

Максим, військовослужбовець Збройних сил України:

Розміновую та займаюся своєю справою. Я не проти постреляти з нормальними пацанами. Це ж не клеймо, якщо ти інженер, якщо ти сапер, то ти не можеш постреляти. Все залежить, як ти налаштований всередині. Я налаштований так, що треба вбивати кожну нечисть.

Але сьогодні виїзд не на самісенький нуль, проте фронт досить близько.

У полях теж є своя небезпека. Вчора тільки три ПТУРа в машину влетіло.

Сьогодні завдання суто інженерне - копати укриття для техніки й людей.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Зараз, де ми працюємо - це не нуль. Але все ж таки тут ведуться бойові дії, працює наша артилерія. А як кажуть військові, звідки стріляє - туди й прилітає. Тож шанси на ураження є, тому військові інженери працюють дуже швидко, чітко, щоби зменшити час знаходження в зоні найімовірнішого ураження.

Максим, військовослужбовець Збройних сил України:

Зараз копають капонір, облаштовують для стоянки БМП, малої бронемашини. Тобто, роблять своєрідний гараж укріплений. Тут до 5-6 кілометрів. Тобто, для ствольної артилерії ми знаходимося на легкій видній позиції.

Ось як це виглядає очима самих інженерів. Тут вони теж працювали, а потім ховалися у свої ж окопи.

І доки екскаваторник копає, поряд стоїть вояк. Страхує інженера в машині.

Позивний "Маркіз", військовослужбовець Збройних сил України:

Прикриваю небо, щоби ворожі безпілотники не вдарили. А також слухаю входи й виходи, щоб знати й скорегувати свого побратима, щоб він вчасно пішов. 

Ось тут - хлопці вчасно вискочили з машини.

 Цього разу по них били з коректурою. Все ближче і ближче

Але нині щастить - поки не прилітало. Екскаваторник філігранно управляє ковшем.

Руслан Смєщук, кореспондент:

У буквальному сенсі тут за лічені хвилини з'являється польове укриття - капонір для техніки. Попри те, що зараз небо затягнуте хмарами, і це робить роботу ворожої аеророзвідки важчою. Але все ж таки екскаваторник працює дуже швидко.

А потім - на іншу точку.

Тут треба допомогти заритися піхоті. Виникає маленька пауза - і екскаваторник - хлопчина-інженер із позивним "Лопата" нарешті виходить з кабіни.

Позивний "Лопата", військовослужбовець Збройних сил України:

Зараз багато коптерів всяких різних літає. І це така лотерея, коли ти думаєш: прилетить чи не прилетить. Але все одно задачі стоять - треба їх виконувати.

"Лопата" показує дірки в екскаваторі. Каже, осколки періодично ріжуть шланги гідравліки, псують інші вузли й механізми Але хлопці якимось дивом це все ремонтують.

Техніка нова. Радіатор ми ніде не знайшли. Ось вирізали пів радіатора, тут заглушили. Зараз працює більш-менш нормально. 

Воїн може багато розказати за свою машину - в неї буремна історія.

Позивний "Лопата", військовослужбовець Збройних сил України:

Вона була в окупації, по ній орки лазили. Вони прийшли, обрізали акумулятор, сточили дизель. Але через тиждень ми відбили їх, і забрали цю техніку. Вона ще з під Херсона у нас.

 І це все буденність фронтових інженерів. Щоденна героїчна праця. Трудовий і військовий подвиг часто вкрай важкою ціною.