Врятувати з пекла: фронтові медики щоденно вивозять з Бахмута поранених військових [ Редагувати ]

Врятувати з пекла. Фронтові медики щоденно під ворожим шквальним вогнем вивозять із Бахмута поранених військових. Наш воєнкор Руслан Смєщук вирушив в одну з таких рятувальних місій. Його ексклюзивний репортаж - далі.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Бахмутський напрямок - сам Бахмут знаходиться за декілька кілометрів, від того місця де ми зараз знаходимся. Повітря постійно гримить від вибухів, від прильотів, від пострілів нашої артилерії. На а ми сьогодні працюємо з бойовими медиками, які евакуюють поранених безпосередньо з Бахмута. 

Періодично чути звук прилітаючих ракет. Навкруги все побите снарядами, горять будинки і постійно гримить. І за таких умов ми виїжджаємо. 

Руслан Смєщук, кореспондент:

Медики отримали запит на евакуацію пораненого, ми їдемо працювати з ними, на точці евакуації нас попередили -все буде відбуватися дуже швидко, адже місце прострілюється артилерією, ну і час затягувати теж не треба, адже пораненому потрібна допомога. 

Нам треба якомога ближче під'їхати до Бахмута і вже заздалегідь на домовленому місці чекаємо на бронемашину, яка везе поранених. Канонада тут ще потужніша.

Павло, військовослужбовець Збройних сил України:

Ну да, це не зовсім безопасна зона. Он там прелетіло. Тут не зовсім безпечно, але безпечніше ніж там. 

Чоловік розповідає - зараз евакуація постійно на колесах.Ціна оборони Бахмута - висока.

Павло, військовослужбовець Збройних сил України:

На даний момент збільшилось..було менше поранених.

Весь час очікування водій медевака не відпускає керма. Готовий стартувати по команді будь-якої миті. На канонаду цей чоловік здається зовсім не зважає. 

Позивний "Кремінь", військовослужбовець Збройних сил України:

По-разному буває, але в основному делаешь свою работу і не отвлекаєшься. Ну тут дороги страшні і прилітає. Нутак, воно таке, але я звик - я з 15-го року воюю. 

Через декілька хвилин з'являється броня з Бахмута. Евакуацію із самого міста проводять на американському броневику М 113. Швидка і надійна машина - кажуть бійці.

Позивний "Металург", військовослужбовець Збройних сил України:

Чудова машина, питань до неї майже немає. Тільки в обслуговувані інколи…а так краще ніж радянська бронемашина МТЛБ.

Позивний "Тихий", військовослужбовець Збройних сил України: 

Налагодилася погода - зараз більш легше стало, бо тяжко коли грязь була, а так норм. По вас намагаються бити? Так постійні обстріли, регулярні. Це від ротації залежить, бо вони як міняються, починають бити по шляхах сполучення. 

В цей час пораненого пересаджують в колісну машину і починають стабілізовувати. 

Евакуаційна стартує - медики на ходу проводять маніпуляції. Стає відомо - поранений - гранатометник, мав поцілити по окупантах, а ті стрілянину у відповідь по ньому.

Треба розуміти - фронтові медики бачать кров, біль та смерть більше за всіх на фронті. Але цього разу лише кров і біль - смерті - не буде.

І ось кінець дороги - пораненого виводять з машини.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Це вже стаціонарний стабілізаційний пункт - тут пораненому надають вже більш кваліфіковану допомогу. Ми знімаємо тут вкрай обережно, адже це місце не можна засвітити, бо воно в пріоритеті на ураження. 

Тут вже є і обладнання - і кваліфіковані лікарі для більш складних операцій і маніпуляцій. Фронтові лікарі - справжні янголи, які в прямому сенсі витягають поранених з рук смерті - схоже хронічно втомлені. Але працюють. І рятують.

Сергій, фронтовий хірург:

По началу важко, але потім звикаєш, бо треба робити, треба бійцям надавати допомогу. Буває 50 чоловік, буває 100, буває більше воно збільшилось - і багато кульових поранень, це каже про те, що йдуть ближні бої. 

А тим часом горизонт продовжує вибухати - битва за Бахмут триває.