Сім’я з Гуляйпільщини місяць переховувалась у підвалі від російських обстрілів [ Редагувати ]

На Запоріжжі триває евакуація жителів прифронтових населених пунктів. Насамперед поліцейські закликають виїжджати у безпечні місця родини, в яких є діти. Герої нашого наступного сюжету наважилися на евакуацію ще торік. До переїзду багатодітна сім'я місяць виживала під обстрілами. Як вдалося облаштувалися у новому будинку - дивіться далі.

Найменшому сину пані Олени трохи понад рік. І майже все своє життя маленький Марк мешкає ось у цьому будинку. До села у Запорізькому районі родина із чотирма дітьми переїхала минулої весни. До того вони місяць переховувалися у підвалі від російських обстрілів на рідній Гуляйпільщині.

Олена, переселенка з Пологівського району:

Ми в погріб знесли всі продукти, усі ліки, всі необхідні речі туди, знесли туди іграшки, щоб хоча їх якось відволікати.

Одного разу під час чергової атаки уламок залетів прямо у вікно будинку. Тоді дивом ніхто не постраждав.

Олена, переселенка з Пологівського району:

Ми зі свекром були дома, пічку топили. А воно там уже ні світла не було, ні водички не було, воно бахнуло було так. У нас кришу пробило, вікно пробило.

У такі моменти - страху за себе не було, розповідає свекор Олени Віктор.

Віктор, переселенець з Пологівського району:

Якось за дітей страшно було. Біг, прикривав дитину. А сам я і не зрозумів, може і страшно було, але я не зрозумів. Я таких звуків не чув скільки прожив, я не чув таких звуків від пострілів. 

Коли навкруги стихало, родина поверталася у будинок. Кімнату, де спали діти, обігрівали пічкою. Олена пригадує, її чоловік вночі майже не спав. Боявся, що почнеться обстріл.

Олена, переселенка з Пологівського району:

Він прийде, я кажу, ляж хоч на 10 хвилин, полеж. Я кажу, що я буду слухати, як раптом що, то скажу. Тобто, за місяць він сну не бачив.

Сил терпіти обстріли вже не було, тож родина вирішила евакуюватися. В дорогу взяли тільки найнеобхідніші речі та запас продуктів на перший час. Решту роздали сусідам.

Олена, переселенка з Пологівського району:

Багато, хто не розуміє, що треба брати дітей, брати старших людей і виїжджати в безпеку. Хоча б є світло і вода, що можна зварить їсти, можна покупати дітей.

Будинок, у якому нині мешкає родина, надала громада. Загалом, у тутешніх селах зареєстровано понад шість тисяч переселенців. Дехто винаймає домівку або розмістився у родичів, іншим місцева влада шукає житло різними способами.

Ольга Ставицька, заступниця голови Широківської громади:

За допомогою старост вишукуємо якісь пусті будинки, заселяємо їх, є у нас комунальне житло.Звісно, не багато, але ми власними силами, за кошти громади відремонтували 3 квартири, які ми передали переселенцям. Далі у нас є місця компактного проживання.

На новому місці сім'я ще кілька місяців оговтувалась від пережитого, розповідає Олена. Зараз її чоловік вже знайшов роботу, діти навчаються онлайн у місцевій школі.

Та попри постійні обстріли у прифронтових населених пунктах і досі лишаються родини із дітьми. Більшість із них у Степногірську - понад два десятки сімей. В обладміністрації кажуть, щодня працюють над евакуацією.

Юрій Малашко, голова Запорізької обласної військової адміністрації:

Ми працюємо над цим питанням, зокрема з поліцією та органами місцевої влади. Ходимо по родинах, вмовляємо, щоб виїжджали. Ворог почав застосовувати авіаційні керовані та некеровані авіабомби, які наносять найбільше шкоди.

Олена ж зізнається, хоча всі вже облаштувались на новому місці, родина все одно сумує за рідним домом. І вірить, що обов'язково повернеться на Гуляйпільщину після нашої перемоги.