Селянин із Новогригорівки прихистив у себе військових: історія української людяності [ Редагувати ]
СБУ затримала мешканця Миколаєва, який шпигував за позиціями ЗСУ. Зрадникові загрожує до 12 років позбавлення волі. Такі випадки, коли українці свідомо грають на руку ворогові - викликають розчарування і лють.
Проте значно більше інших прикладів, що надихають і пробуджують відчуття вдячності. Так, селянин із Новогригорівки прихистив у себе українських військових. Готував їм, був для них водієм. На знак подяки бійці подарували чоловікові каску та бронежилет і дали позивний "Хазяїн". Історія людяності - у сюжеті Наталі Сінченко.
Пан Віталій проводить екскурсію своїм фермерським господарством, точніше, тим, що від нього залишилося.
Віталій Грицюк - житель села Новогригорівки:
Тут було приміщення авто майстерні. Тут були такі інтенсивні обстріли. Все зруйновано. Один склад. Другий склад, були також приходи і в техніку, яка майже знищена вся.
Тепер для чоловіка місце роботи стало ще й оселею.
Віталій Грицюк, житель села Новогригорівки:
Зараз живу, знаходжусь у приміщені, був у нас там офіс і приміщення охорони. Тому що будинок зруйнований також
Майже весь свій час фермер проводить тут за роботою в надії щось відновити.
Віталій Грицюк - житель села Новогригорівки:
Не зупиняємось, продовжуємо працювати. Може колись відновимо підприємство своє та будемо далі працювати.
Тільки інколи Віталій приходить до свого зруйнованого будинку. Чоловік каже: щоразу серце крається.
Віталій Грицюк - житель села Новогригорівки:
Ну ось і мій дім, в якому прожив більше 30 років. Виросло 4 дітей…. Ось що тепер залишилось з приходом наших братьев по разуму. Не залишилось нічого.
Цей будинок став притулком і для наших військових, коли бійці зайшли в Новогригорівку.
Віталій Грицюк - житель села Новогригорівка:
Вони були хлопці молоді. Були ровесники моїх дітей. Вони дали мені позивний "Хазяїн".
Віталій Грицюк - житель села Новогригорівка:
Ось тут у нас була кухня, готували їсти. В основному готували картопля, тушонка, птиця була домашня в морозіловках.
Віталій Грицюк - житель села Новогригорівка:
Ось тут вони спали. Матраци лежали і 15 чоловік тут спало в цій кімнаті.
Допоміг чоловік і облаштувати спостережний пункт.
Віталій Грицюк - житель села Новогригорівка:
Тут був спостережний пункт. Тут була криша. Тут було вікно і за 2 км були позиції орків і хлопці спостерігали, щоб вони не приходили до нашого села.
З часом Віталію довелося і сісти за кермо.
Віталій Грицюк - житель села Новогригорівка:
Через неділю хлопці дали мені обмундирування. Броніжелет. У них був москвіч такий по хазяйству - пиріжок, то я мав буть водієм на ньому.
Разом хвилювалися за поранених, разом спускалися у погріб під час обстрілів. А рашисти знали, куди гатити.
Віталій Грицюк - житель села Новогригорівки:
рашисти розуміли, що тут , що тут є військові. Тому що сутками тут висіли квадрокоптери в небі. Пару человек залишалися в наблюдении, а всі бігли в погреб. Був погреб добрий. Скільки витримав, скільки було приходів вокруг нього – видержав.
Віталій залишався із військовими під щільними обстрілами і був одним із останніх, хто евакуювався із села.
Ірина Сидор - жителька села Новогригорівки:
Він виїжджав самий останній, його вивозили військові. У нього там був як штаб вдома. Було багато військових, він їм допомогав, коректування давав, так як ми місцеві більше знаємо, наші місця, де канапи знаходилися.
Нині у Новогригорівці не чутно звуків вибухів, а люди повертаються до села. Про прильоти та вибухи нагадують руїни. Утім, усе можна відбудувати, каже Віталій, значно важливіше людське життя.
Віталій Грицюк - житель села Новогригорівка:
Це хоч якась моя лепта в цій війні.
Хазяїн і зараз спілкується з хлопцями.
Віталій Грицюк - житель села Новогригорівка:
Перезвонюємся з ними. Обіцяють після перемоги прийти, приїхати обов'язково у село в гості.
Тоді ж повернеться і сім'я фермера - зараз дружина з донькою в Данії. А до того часу Віталій має відбудувати родинне гніздечко.