За 500 днів війни Україна встановила історичний рекорд у швидкості євроінтеграції [ Редагувати ]
Рух до свободи та євроінтеграції триває на всіх фронтах.
За ці 500 днів війни Україна встановила й історичний рекорд у швидкості євроінтеграції. Під регулярними ракетними обстрілами країна реформується та вдосконалює законодавство, щоб наблизитись до стандартів ЄС.
Пропоную у наступному матеріалі пригадати, як зароджувалися європейські прагнення України і розглянути виклики, які ще належить подолати нам на цьому шляху.
Євромайдан, Революція гідності. Перші бої за європейські цінності.
Тоді, у 2013-2014 роках, ціною життя Небесної сотні - українське суспільство відібрало у проросійської влади штурвал і скерувало його у західному напрямку. Нова влада його підтримала - безвіз, угода про асоціацію, спільне небо. Але каталізатором руху до Європи стала війна.
На четвертий день після повномасштабного вторгнення, коли російські війська окупували Київщину, а на сході та півдні точились кровопролитні бої, Україна подала у ЄС заявку на статус кандидата.
Далі європейці змагались зі своїми бюрократичними установками не менш жорстко, ніж наші воїни з агресором на полі бою. Європарламент порадив схвалити заявку, Україна отримала офіційний опитувальник і у квітні-травні заповнила його. У червні Єврокомісія рекомендувала Європейській раді надати Україні статус кандидата на вступ у ЄС, що і сталося 23 числа. Для поміркованих європейців - космічна швидкість.
Всеволод Ченцов, представник України при Європейському Союзі:
Україна пройшла величезний шлях за дуже короткий період, і це напевно світовий рекорд. В європейських інституціях це називають "рухатися зі швидкістю світла". І насправді Україна отримала статус кандидата на четвертий місяць після передачі заявки. Такого насправді ніколи не було. Але що дуже важливо - Україну побачили як члена Європейського Союзу, як члена європейської сім'ї. Тобто це було свідоме і раціональне рішення держав-членів ЄС.
Разом зі статусом кандидата - Україна отримала і домашнє завдання з семи пунктів: провести реформування Конституційного суду і продовжити судову реформу, впровадити антикорупційні заходи, посилити боротьбу з відмиванням коштів, ввести антиолігархічний закон, ухвалити закони про ЗМІ та нацменшини. Лише після їх виконання можна починати переговори про вступ до ЄС.
Тінатін Ахвледіані, дослідниця, завідувачка відділу фінансових ринків та інститутів Центру досліджень європейської політики (CEPS):
Ми вже знаємо, що Україна досягнула прогресу у двох критеріях, це закон про ЗМІ та нацменшини. Інші пункти, які вимагають політичної волі та більш систематичного підходу, це судова реформа, боротьба з корупцією, олігархами. І для виконання цих вимог Україна отримала досить хороші рекомендації від Венеційської комісії.
Нещодавно Євросоюз виставив Україні оцінку за цими семи критеріями. Повністю виконано два. Щодо інших триває робота. І Єврокомісія, і Європарламент випромінюють оптимізм стосовно того, що Україна встигне до кінця року впоратися з усіма завданнями. Проте рішення відносно початку переговорів про вступ приймають не лише євроінституції. Головне - переконати усі держави-члени, що ми й в законодавчій сфері, і у практичній готові стати з ними на один щабель.
Роланд Фроденштайн, віцепрезидент аналітичного центру "GLOBSEC":
Недостатньо просто знайти спільну законодавчу мову з Євросоюзом. Уже зараз український уряд декларує дуже правильні речі. Україна перейняла, 75-80-85 відсотків європейського законодавства. Це добре, але треба говорити про імплементацію. Ці закони, які вже є на папері, мають бути втілені. Це означає, що треба арештувати корумпованих олігархів, відібрати владу в кримінальних угруповань і так далі. Вплив цих законів має бути відчутний, видимий.
Разом із внутрішніми перетвореннями в державі, змінювався й імідж України за кордоном. Київ нині - важливий партнер, невід'ємна частина теперішнього та майбутнього Європи. І якби банально не звучали ці слова, наша важлива цінність - люди.
Роланд Фроденштайн, віцепрезидент аналітичного центру "GLOBSEC":
Перш за все, друзі, ви - герої. Це факт. Звісно, велике враження справляють воєнні зусилля, але не тільки. Ми побачили, що українське суспільство вміє у дивовижний спосіб самоорганізуватися. І це повна протилежність тому, що відбувається в російському суспільства, вибудуваному по вертикалі, де вказівки йдуть згори донизу, де люди навіть не вірять, що можуть щось змінити. Але в Україні, особливо в перші дні та тижні після вторгнення і до сьогодні суспільство саме взяло до рук свою долю. Люди організували себе, без вказівки влади - від допомоги військовим до гуманітарної сфери й прийняття рішень на місцях, не чекаючи тих, хто сидить на верхах. І це, мабуть, для європейців не менш бажано, ніж успіхи на полі бою.
Підготуватись до вступу України в ЄС має не лише офіційний Київ, а і Брюссель. У нього теж є своя домашня робота, без виконання якої розширити блок неможливо.
Тінатін Ахвледіані, дослідниця, завідувачка відділу фінансових ринків та інститутів Центру досліджень європейської політики (CEPS):
Якщо Євросоюз не реформує свою політику розширення просто зараз, я не думаю, що приєднання буде успішним. Як ми знаємо з попереднього досвіду, країна може застрягнути на цьому шляху, і ми втратимо момент, як це сталося з кількома балканськими країнами. Якщо ЄС хоче, щоб процес приєднання справді працював, якщо ЄС врешті-решт готовий до нової хвилі розширення, тоді цей процес треба змінити.
Від самого початку вторгнення росіян Євросоюз був на боці Києва, надав колосальну підтримку і не планує зупинятися. Обсяг фінансового потоку сягає 70 мільярдів євро. Це і пряма грошова допомога, і оплата гуманітарних та соціальних програм, і постачання військового обладнання. А найголовніше - Євросоюз перезарядив свою основну зброю проти агресора - санкційний тиск.
Урсула фон дер Ляєн, голова Єврокомісії:
Ми вже змусили кремль платити високу ціну завдяки десяти послідовним пакетам санкцій. Минулої п'ятниці Єврокомісія ухвалила пропозицію щодо 11-го пакету. Він зосереджений на боротьбі з обходом обмежень. Ми робимо це в дуже тісній координації з нашими міжнародними партнерами, зокрема з G7.
Рух до свободи та євроінтеграції триває на всіх фронтах. Наприкінці цього року Євросоюз повинен вирішити, чи готова Україна починати переговори про приєднання і продовжити справу, початок якій поклав Євромайдан.
