У Дніпро прибув евакуаційний потяг з Покровська [ Редагувати ]
Ще один евакуаційний потяг прибув у Дніпро з Покровська. Скільки людей і кого саме вдалося евакуювати з-під обстрілів цього разу? І чи є де розселити новоприбулих донеччан - дізнавалася Олена Мендалюк.
Вокзал Дніпра. На пероні волонтери червоного хреста та евакуаційники з візками та ношами чекають на потяг із Донеччини.
Роман Нікольцов - евакуаційник:
Сьогодні у нас 7 осіб, котрі зараз приїдуть на евакуаційному потязі. Наші екіпажі посадили їх на потяг.
З невеличкою затримкою до вокзалу прибуває евакуаційний потяг Покровськ-Львів.
Волонтери поспішно рушають до потрібного вагону, щоб допомогти людям вийти з потяга і забрати пакунки, адже самотужки їм не справитись. Більшість евакуйованих - маломобільні.
Людмила Тимофіївна із Торецька.
Людмила - переселенка з Торецька:
Все горить, все димить, все зривається. Справжнє пекло.
Скрізь сльози жінка розповідає: не виїжджала через чоловіка - Олександр прикутий до ліжка, ще й із хворобою Паркінсона. Разом подружжя - пів століття. Щойно його виносять волонтери, Людмила мерщій біжить до чоловіка і бере за руку.
Жінка каже: переживала, що Олександр не витримає дороги.
Людмила - переселенка з Торецька:
Дуже в нього болять ноги, судоми.
Через стан здоров'я до останнього не наважувався евакуюватися і Віктор. Чоловік з Костянтинівки, йому 74 роки.
Віктор - переселенець із Костянтинівки:
Я переніс 3 інсульти. І коли під час інсульту знепритомнів - упав і зламав шийку стегна. Ви не уявляєте, який це біль.
З Костянтинівки й пані Алла. Розповідає, як російська армія останнім часом посилала обстріл міста.
Алла - переселенка з Костянтинівки:
За два дома як рвонуло, що в мене потолок в кухні обвалився до дошок. Я ніколи не думала, що вік буду доживати в таких умовах.
Маломобільних переселенців волонтери поселять у спеціалізованому шелтері. Там на них уже чекають. Водночас у Червоному Хресті кажуть, що прилаштовувати переселенців стає дедалі важче.
Олексій Єршов - командир загону швидкого реагування Дніпропетровської обласної організації Товариства Червоного Хреста України:
Не вистачає місць в шелтерах, тобто вже людей розпихують, як можна. Люди - маломобільні, їм потрібен догляд, їм потрібно більше уваги, проте не вистачає місць. Є декілька складностей, проте фонди-партнери надають місця, надають можливості людям переміщатися по Україні в більш вільні місця, а також за кордон.
Лише від початку року волонтери Червоного Хреста евакуювали з прифронтових міст понад 5 тисяч людей. Через загострення бойових дій та збільшення обстрілів українських міст на Донеччині охочих виїхати стало більше. Та вивозити людей теж стає важче - каже евакуаційник Роман.
Роман Нікольцов - евакуаційник:
Складності в постійних обстрілах, ведення бойових дій. Люди були не попереджені про те, що евакуація буде проводитися з тих чи інших регіонів. Це питання не до нас, а до тих хто має проводити цю роботу, як це було у Торецьку чи Нью-Йорку.
Мала поінформованістю людей у прифронтових громадах стає на заваді швидкій евакуації, коли на рахунку в тих умовах кожна хвилина - розповідають волонтери. Водночас людей запевняють, що усім знайдуть прихисток. Та яким би не був тимчасовий дім, люди мріють повернутися в рідні оселі.
Людмила - переселенка з Торецька:
Про що я мрію? Про мир, щоб мій чоловік одужав, щоб всі діти були щасливі. Щоб закінчилось ось це страхіття.
