У Лондоні вшанували українських спортсменів, що загинули на війні [ Редагувати ]
Синьо-жовте число 487 з'явилося навпроти лондонського Біг Бена. Так британський уряд вшановує українських спортсменів, які загинули на війні з росією. Символічна акція відбувається напередодні відкриття літніх Олімпійських ігор у Парижі.
Усе, аби нагадати про руйнівні наслідки повномасштабного вторгнення москви. Виставку, присвячену українському спортові, у середмісті Лондона бачила наша британська кореспондентка Світлана Чернецька.
У цьогорічних Олімпійських іграх братимуть участь всього 140 українських спортсменів. Це найменша українська команда за всю історію літніх змагань. Таким чином британський уряд хоче нагадати, що війна в Україні продовжує забирати життя людей, і це впливає на усі сфери.
Ковзани, тенісні м'ячики, гирі, боксерські рукавички. І число 487. Саме стільки спортсменів утратили своє життя внаслідок російської війни в Україні. Цю символічну експозицію підготувало Міністерство закордонних справ Великої Британії разом з Національним олімпійським комітетом України. І невипадково саме напередодні відкриття Олімпіади у Парижі.
Стівен Дауті, заступник міністра закордонних справ Великої Британії з питань Європи:
Я сам двічі їздив в Україну з початку цієї повномасштабної фази російської варварської війни. Я зустрічався з ветеранами, я зустрічався з родинами, молоддю, яка постраждала. Тож бачити, що їхня країна все ще бере участь у змаганнях, незважаючи ні на що, викликає у мене величезне почуття гордості. Ми будемо підтримувати збірну Великої Британії, але також будемо відзначати величезний внесок українців.
На відкриття цієї експозиції запросили українських спортсменів. Оксана Ракхра - борчиня вільного стилю. Вона брала участь в Олімпійських іграх в Пекіні. За тисячі кілометрів від України посеред цього спортивного інвентаря їй важко стримати сльози.
Оксана Ракхра, борчиня вільного стилю:
Ця цифра надзвичайно велика для мого мозку, щоб зрозуміти, я собі уявила цих 487 спортсмена на цій площі. Я відчуваю себе, стоячи там, ніби це моя команда. Ці нереалізовані спортсмени, атлети, вони мали б бути на дошці пошани десь, їхні імена мали бути вписані в історію не як загиблі під час війни, вбиті, а вони мали бути як спортивні герої.
11-річна гімнастка, 25-річний весляр, 35-річний тенісист. Цей список поповнюється після ракетних атак та боїв на передовій. Серед загиблих - і поважні тренери в літах, і діти, які подавали надії у спорті.
Катерина Іщенко, біженка, мама гімнастки:
На початку війни в Маріуполі загинула маленька дівчинка Катерина, і ми не знаємо, вона могла бути олімпійською чемпіонкою, вона могла подавати надії, або якщо ви бачили дівчинка з Одеси, яка зараз залишилась без ноги, вона зараз продовжує займатися, продовжує тренуватися. Ніхто не знає, хто міг би бути чемпіоном, ми губимо націю, ми губимо своїх дітей, ми губимо людей.
Дочці Катерини Іщенко довелося покинути художню гімнастику в Києві, бо весь колектив роз'їхався по закордонню. Та й взагалі тренуватися в Україні зараз непросто. І не лише через постійні загрози ракетних обстрілів. Сотні спортивних майданчиків, залів та шкіл зруйновані окупантами.
Катерина Іщенко, біженка, мама гімнастки:
Ви уявіть собі, який психологічно-емоційний стан може бути у спортсмена, коли у багатьох членів збірної батьки або на окупованій території, або на передовій лінії боронять Україну, або вони сидять десь біля окупованих територій, і це кожного дня ракетні атаки, який психологічний стан може бути в українців.
Понад 4 тисячі українських атлетів вирішили поміняти спортивне знаряддя на зброю. І зараз боронять батьківщину на передовій. Ця виставка - також нагадування, чому на Олімпійських іграх не має бути місця для російського та білоруського прапорів.
