На Черкащину прибув евакуаційний потяг з Донеччини [ Редагувати ]
Потяг за потягом. З просуванням росіян на Сході, дедалі більше українців змушені покидати свої домівки й переїжджати вглиб країни. "Укрзалізниця" надає вагони, щоб люди якнайшвидше полишили зону бойових дій. Адже загарбник не шкодує ні ракет, ні бомб.
Один з евакуаційних поїздів напередодні прибув на Черкащину. Станіслав Кухарчук зустрічав його...
Так звучить і такий вигляд має Торецьк. За час інтенсивних боїв росіяни перетворили його на суцільну руїну. Вуличні бої точаться вже у середмісті, але там досі живуть місцеві жителі. Майже місяць тому ми вмовляли виїхати пані Раїсу. Що зараз із нею - невідомо, але тоді вона не захотіла евакуюватися.
- З собачкою, все разом… Давайте - Та ні, поки почекаю. - Зараз переріжуть дорогу, і ми сюди не заскочимо
Як і в Торецьку, в інших прифронтових населених пунктах залишаються сотні, якщо не тисячі жителів. Вони вперто не хочуть полишати свої міста та села. Для більшості страх невідомості жахливіший за смерть.
Осіння ніч на одному з вокзалів Черкащини. Попри комендантську годину, тут доволі велелюдно. Всі очікують на евакуаційний потяг з Донеччини - 44 пасажири, з з-поміж них 12 дітей. Їх мають розселити у кількох громадах Звенигородського району. Люди поспіхом звіряють прізвища у списках.
Таїсія Ярмоличева - заступниця голови Звенигородської РДА:
Їх похарчують, першу допомогу нададуть, всі місця абсолютно підготовлені, є 4 відповідальні особи з кожної громади. Співпереживаємо їхньому горю і дякуємо Богу, що ми не на їхньому місці. А простягнути руку допомоги - це наш обов'язок.
За час повномасштабної війни таких евакуаційних потягів Черкащина прийняла десятки. Процедура розселення біженців відпрацьована.
Хтось з великими сумками, хтось з одним пакетом. Обпалені війною люди поспішають зійти з потяга. За вісім годин дороги вони втомлені, а ще більше розгублені.
Анастасія з семирічним сином Вовою евакуювалася з Добропілля. Ще кілька тижнів тому це містечко на Донеччині було відносно спокійним тилом.
Анастасія - жителька Добропілля:
По ночах дуже бахкають, дуже страшно… Дитина плаче, тому вирішили виїхати.
З особистих речей у пані Галини лише дорожня сумка. З рідного Мирнограду пенсіонерка не хотіла виїжджати до останнього… Але росіяни таки змусили її це зробити.
Пані Галина - жителька Мирнограда:
От я з будинку вийшла, закрила на ключ, а після цього обстріл, і наш будинок згорів… І не тільки мій...
Таких моторошних історій чимало. Дехто буквально вирвався з пекла. Пан Юрій з Торецька, де точаться запеклі вуличні бої. Окрім кота, в чоловіка нікого не залишилось…
Пан Юрій - житель Торецька:
Там пекло, пекло, там не можна жити взагалі, все зруйновано… Жах.
Психолог ДСНС Руслан, як може, підтримує людей. Комусь допоможе перенести речі, когось підтримає добрим словом або просто вислухає.
Руслан Бондаренко - старший психолог ГУ ДСНС в Черкаській області:
Страх невідомості, куди вони їдуть... Для будь-якої людини - це нормально, тому що коли вона точно знає, де і що вона буде робити - це її заспокоює. Тому дуже важливо їй пояснити, куди вона їде, що буде в неї, де поспати й що поїсти
Та головне, каже Руслан: переконати евакуюватися тих, хто ще залишається на лінії фронту.
