У Вінниці провели акцію-перформанс на підтримку зниклих безвісти [ Редагувати ]
Акцію-нагадування про зниклих безвісти оборонців провели їхні родичі у Вінниці. На площі Небесної сотні матері, дружини та сестри воїнів накрили різдвяний стіл. І по черзі сідали за нього. Один стілець завжди лишався порожнім. Юлія Корчевська продовжить.
Альона Петрова, донька безвісти зниклого військовослужбовця:
Це самі приємні й щирі моменти. Коли збирається вся сім'я, коли батько поряд… Згадуємо цікаві історії… Вибачте (витирає сльози)… Кутя. Мама накриває на стіл. Ми з'їжджаємося…
Так щемно Альона розповідає про Різдво у їхній родині. Дівчина не стримує сліз, бо цьогоріч Святвечір мине без її батька. Олександр Олійник був мобілізований. Воював на Курському напрямку. На початку вересня під час виконання бойового завдання безвісти зник. Відтоді жодної інформації.
Альона Петрова, донька безвісти зниклого військовослужбовця:
Сьогодні вже 112 день, як ми не чуємо ні голосу його, не бачили, це шалений біль, який не пояснити.
У Антоніни Басенко війна забрала 26-річного брата Євгена. Хлопець боронив Україну від початку широкомасштабного вторгнення.
Антоніна Басенко, сестра безвісти зниклого військовослужбовця:
У нього була наречена, з якою він збирався одружитися, попереду було дуже багато сподівань, мій брат був вмотивованим воїном, він знав, за що він там стоїть.
Родина знає, що хлопця вже немає серед живих, він загинув під час штурму ворожих позицій. Проте через окупацію територій його тіло не змогли евакуювати, тож офіційно воїн числиться безвісно зниклим. Цьогоріч на Святвечорі місце Євгена за столом буде порожнім - каже Антоніна. Який вигляд матиме така ситуація - вирішили продемонструвати на імпровізованій акції у середмісті Вінниці.
Антоніна Басенко, сестра безвісти зниклого військовослужбовця:
І-от ми з іншими жінками, і з дружинами, і з матерями, і з сестрами зібралися і приготували такий перформанс, таку вечерю в родині зниклого захисника. Зараз ідуть свята. Люди купують подарунки, прикрашають ялинки, водять дітей на всілякі новорічні ранки. В родинах зниклих безвісти атмосфера зовсім не така… Ми хотіли трошки свого настрою перенести сюди й показати, як живемо ми.
Акцію назвали "Біль чекання сильніший за свята". Організували її рідні зниклих безвісти захисників 14 бригади Нацгвардії України "Червона калина". Родини по черзі сідали за стіл, де один стілець, залишався порожнім. На це місце клали особисті речі воїнів, а поруч ставили їхні світлини.
Ірина Богусевич, дружина безвісти зниклого військовослужбовця:
Ми підготували різдвяний стіл. В українському стилі й з українськими традиціями. Кожна жінка, мати готували певну страву, в яку вкладала всю душу. Життя – пекельне. В невідомості й нерозумінні, що тебе чекає. Чекає або поховання, або довга реабілітація з полону. Ми - всі сильні. Ми всі одна одну підтримуємо…
Ірина теж чекає. На свого чоловіка. Він зник під Покровськом. Каже: рідним українських захисників болить і те, що багато людей залишаються осторонь.
Ірина Богусевич, дружина безвісти зниклого військовослужбовця:
Люди мають хоч трішечки відчути наш не тільки різдвяний, а наші кожні вечори, у нас вони так проходять. Хотілося б, щоб люди розуміли, що відбувається, і що не скоро це, мабуть, і закінчиться.
Усіх містян організатори закликали підходити й ставати поруч. Аби почути імена героїв та дізнатися їхні історії.
Софія Коташинська, вінничанка:
Повз цього ніхто не може пройти мимо, така акція, я дивлюся на ці обличчя мам, жінок, ще є у них якась надія, що вернуться їхні чоловіки, сини але, як казала Леся Українка: "Без надії сподіваюсь". Я дуже співчуваю їм, і всією душею з ними.
Таку акцію у Вінниці проводять вже втретє. Цього разу участь у ній взяло близько пів сотні людей.
