У Рівному відкрили виставку картин дружин полеглих захисників [ Редагувати ]
Мистецтво як терапія. У Рівному відкрили виставку картин дружин полеглих захисників. Жінки, які втратили на війні чоловіків, завдяки малюванню вчилися відпускати біль втрати. Картини створювали на пам'ять про своїх полеглих героїв. Тепер їх показують всьому світові. На полотнах - історії кохання, які залишаться у спогадах.
Ця картина намальована саме про мого чоловіка. На ній зображений Ігор.
Це перша і єдина картина, яку намалювала Ганна. Її вона присвятила своєму полеглому чоловіку – бійцеві батальйону "Любарт" за позивним "Джокер". Показала свого героя в образі вовка.
Ганна Стасюк, вдова учасника бойових дій:
Вовча сім’я. Ось це і є наша сім’я. Раз і на все життя. Я в цьому образі із сумом і виюча на місяць, тому що залишилася без надійного друга, партнера і справжнього чоловіка.
Свій останній бій Ігор Стасюк прийняв на Херсонщині півтора року тому. Йому було тридцять. Без батька зростають дві доньки.
Ганна Стасюк, вдова учасника бойових дій:
Він був дуже хоробрим. Ігор був кулеметником, і понад 20 годин протримав свою позицію. Перший бій мого чоловіка став останнім. Загинув Ігор 8 серпня 2023 року поблизу населеного пункту Козачі Лагері.
Тепер картина Ганни – одна із представлених на виставці у Рівному. Вона - частина Всеукраїнського арттерапевтичного проєкту "Жива. Справжні історії кохання", що допомагає жінкам пережити втрату через мистецтво. За два роки у ньому взяли участь понад триста українок із двадцяти п’яти міст.
Олена Сокальська, ініціаторка і керівниця проєкту "Жива. Справжні історії кохання":
Цей проєкт перш за все не про смерть і не про втрату. Хоча ми розуміємо, що це важка втрата, і на жаль, кожна переживає її особисто. Цей проєкт про кохання, про любов і про життя. Тому він і називається "Жива". Дівчата кажуть, що після цих зустрічей, після цих майстер-класів багато з них взагалі почали жити.
Усі картини були створені учасницями вперше в житті. Залишити спогади на полотні вдовам героїв допомогли професійні художниці. Серед них рівнянка Ольга Теренчук. Її чоловік так само на фронті.
Ольга Теренчук, художниця:
Жінки приходили уже зі своїми ідеями. Дехто з них хотів зобразити свою сім’ю на картині, дехто хотів свій внутрішній теперішній стан. Малювали по три години два рази. Дехто приходив, довершував ще віршами свою картину. Коли ти працюєш, малюєш фарбами, говорять, що ти в потоці, ти з’єднуєшся з Богом, адже той, хто творить – це частинка творця.
У Рівному презентували майже 80 картин жінок, які втратили на війні своїх чоловіків. П’ятнадцять від жительок області. Експозицію назвали "Малюю серцем". Саме так, каже, дубенчанка Ірина Хижняк на полотно перенесла свій спогад із мирного життя. Їхнє подружжя на ньому разом - рука в руці.
Ірина Хижняк, вдова учасника бойових дій, співорганізаторка проєкту в Рівному:
Я змогла передати оцю нашу любов і наше тепло цією картиною. Я ні в якому разі не хотіла відобразити в темних кольорах, тому що вся наша пам'ять про наших коханих – це ті моменти радісні й веселі, за які ми зараз тримаємося.
44-річний капітан Андрій Хижняк на псевдо "Баракуда" загинув у квітні 22-го на Миколаївщині. Він був учасником АТО та революції Гідності, а з початком повномасштабного бився за столицю, згодом за південь України. Пам’ять про нього тепер береже дружина. І рожевий олеандр, який подарував чоловік на день народження, як символ кохання - назавжди закарбувала на полотні.
Його рука і моя, тобто це така його підтримка за моєю спиною.
