На Хмельниччині сім'я захисника створила бренд одягу за грант [ Редагувати ]
Відкрити власну справу дедалі частіше наважуються родини військовиків. На Хмельниччині дружина і донька захисника Андрія Миклащука за грантові кошти Українського ветеранського фонду налагодили виробництво одягу з мотиваційними вишивками.
Кажуть: це допомагає не лише розвитку вітчизняної економіки, а є способом психологічної реабілітації для родини. Подробиці у нашому сюжеті.
Тебе чекати не тягар, а честь - це цитата з моєї поезії, яку я написала в 14-15 роки.
Ці слова підтримки та гордості за свого чоловіка - цитата з вірша. Його вчителька і поетеса Олена Миклащук написала, коли Андрій вперше став на захист України. Минуло 10 років, і вишивані рядки з'явилися на худі, футболках та світшотах.
Олена Миклащук, засновниця бренду одягу:
Я зрозуміла, що всі відчули війну, і треба навпаки людям не додати трохи болю, а додати якогось оптимізму.
Дружина і донька захисника започаткували власну справу минулого літа, коли отримали грант від Українського ветеранського фонду. За ці гроші придбали обладнання.
Олена Миклащук, засновниця бренду одягу:
Вишивальна машинка - це, напевно, найдорожче вкладення, вона коштує майже 600 тисяч, далі прасувальний стіл, швейні машинки, оверлок, розпушувальна і розкрійний стіл.
Створення одягу для родини більше, ніж бізнес. Олену нова справа надихає. Завдяки цьому є ресурс підтримувати чоловіка, який після поранення на Яворівському полігоні повернувся до війська.
Олена Миклащук, засновниця бренду одягу:
Я зрозуміла, що я маю стати підтримкою для нього, для нашої сім'ї й для України, тому що, що він зміг зробити для України, він зробив. Далі я маю щось робити. А чому саме бренд одягу з мотиваційними написами? Мені самій тоді треба була підтримка, я його підтримувала, а в самої енергії не було.
Виробництво налагодили у невеличкому селі на Хмельниччині, звідки подружжя родом. За умовами гранту потрібно взяти на роботу ще кілька працівників. Справа розвивається, а Олена віршує нові рядки.
Ти повернешся скоро, і ми побудуємо дім, я на вікна повішу строкаті яскраві фіранки. Час вигоює рани. І нас не лякатиме грім і літак над будинком за мить до густого світанку.
