Жителі Донбасу із жахом згадують стрілянину та голод (відео) [ Редагувати ]

До Кіровограда прибувають переселенці зі східних регіонів країни. Тимчасовий прихисток їм надають у гуртожитку технічного університету. Приїжджі жінки із жахом згадують стрілянину та голод. А діти за кілька місяців війни добре засвоїли військову термінологію. Як живеться переселенцям у Кіровограді, дізнавалися наші кореспонденти.

Ця родина: бабуся, дочка та дві онучки, приїхали зі Слов'янська місяць тому. Квартиру залишили на сусідів, а із речей взяли найнеобхідніше.

Лариса Федорівна, переселенка зі Слов'янська:

- Стріляли, бомбило, в школу потрапило якраз біля нашого будинку, ну звичайно вже ми терпіли місяць, а потім вже сил не було. Зібралися oо могли і поїхали від туди, бо дуже страшно, коли стріляють, коли маленькі діти бігають, дуже страшно звичайно.

Жінка розповідає - перший тиждень після приїзду в Кіровоград, діти майже цілодобово спали. Адже в рідному Слов'янську заважали вибухи і серед ночі доводилося постійно ховатися у підвалі. За кілька місяців війни, навіть у лексиконі шестирічної Насті з'явилися військові терміни. Дівчинка на власні очі бачила, як стріляв танк сепаратистів.

Настя, переселенка зі Слов'янська:

- Тікали, потім чоловік сказав, що буде “ответка”, а ми додому пішли і мужик їхав на велосипеді і сказав, що в хлібозавод потрапили, і до церкви.

Зараз в гуртожитку університету мешкає семеро родин біженців зі Сходу. Це жінки та маленькі діти. Вже сьогодні тут очікують на ще одну сім'ю - з Луганська.

Олег Бевз, керівник Із виховної роботи КНТУ:

- На сьогоднішній день ну скажімо ми декларували 50 ліжкомісць, але по необхідності, якщо будуть приїжджати, то ми будемо селити.

Умови тут - скромні, харчуються переселенці за власний кошт. Подекуди їм бракує найелементарнішого: холодильника, електрочайника, теплих речей. Однак, на ці незручності - не скаржаться, головне - мир і спокій. Звістці про звільнення Слов'янська - зраділи.

Настя та Лариса Федорівна, переселенці зі Слов'янська:

- Дуже зраділи, дуже зраділи звичайно. Мені тут добре сидіти! Головне, що не стріляють головне.

Втім повертатися додому не поспішають. Кажуть, поїдуть лише тоді, коли Схід країни стане знов безпечним для їхніх дітей.

Олена Бринза, Володимир Кувакін, Кіровоград, телеканал "Інтер".