Біженці бояться за свої домівки та повертаються на Донбас (відео) [ Редагувати ]

Вперше за останні місяці в Донецьку з'явилися автомобільні затори. Попри щоденні обстріли - в місто повертаються люди.

Те саме відбувається й в інших населених пунктах окупованого Донбасу.

Місцеві жителі, які втекли від війни кілька місяців тому, повертаються.

Відсутність грошей, теплих речей та бажання подивитись, що сталось із домівками, штовхає людей у небезпечні райони.

З яким настроєм і якими надіями їдуть на батьківщину вимушені переселенці і як живеться тим, хто поки що не наважується повернутися - у сюжеті наших кореспондентів.

З дітьми, баулами, котами і собаками - люди поспішають на поїзд "Київ-Луганськ". Рейс відновили 2 тижні тому.

Настя з донькою кілька місяців гостювала в Києві у мами. Тепер вирішила: час додому.

"Ой, не дай Бог. Дай Бог це все пережити. Щоб це не повторювалося ніколи", - говорить біженка з Луганська Анастасія.

На луганському вокзалі - теж сльози: біженців тут зустрічають рідні.

- Почали бомбити, і дитя виїхало до Києва

- А чому повернулися?

- Дуже скучили, ось пустили потяг і повернулася.

Пенсіонерка з Донецька Анна Никифорівна чекає своєї черги в столичному центрі допомоги переселенцям.

Сюди небайдужі кияни приносять їжу, одяг, і господарські дрібниці, без яких не обійтися.

- Дивіться, ось так добре

- Так, добре. Я б не сказала, що ... по плечах нормально. Так що, чоловіче, ви одягнені.

- Спасибі!

На винайманій квартирі, рахуючи кожну копійчину - живе з двома дітьми та чоловіком Віка з Макіївки.

Так званих "Дитячих грошей" не отримує вже три місяці, виживають за рахунок підробітків батька на будівництві - та ось такої допомоги волонтерів.

"Коли час приходить - залишаєшся без хліба, без памперсів, допустимо. Важко дуже. І я починаю плакати - все, я хочу додому, як би там не було - під своїм дахом", - говорить Вікторія з Макіївки.

Але й ті, хто виїжджають, часто знову повертаються назад.

"Вони просиділи тут якийсь час, у них закінчилися гроші, їм просто нема на що тут жити. Хтось їде за зимовими речами, хтось їде за документами. Хто з'їздив-повернувся, вони кажуть - жити там не можна", - говорить координатор центра допомоги переселенцям "Волонтерська сотня" Леся Литвинова.

В черзі на рейсовий автобус "Київ-Донецьк" - людей "звідти" безпомилково упізнаєш по очах: в них багато болю.

Олег їздить з Києва в Донецьк і назад щодня. Знає без карти - де стріляють, і де чиї блокпости.

"Проїжджаємо два блокпоста ДНР-івських. Перевіряють паспорта, в основному чоловіків перевіряють від 18 до 55 років. Далі проїжджаємо другий блокпост і їдемо до блокпоста Нацгвардії", - говорить водій Олег Бідношия.

Ці люди живуть біля Донецького аеропорту - в зоні постійних обстрілів. Чоловік показує зйомки на телефоні - зруйновані багатоповерхівки, палаючий сусідський будинок.

І тим не менше - виїжджають з безпечного Києва. Бояться надовго залишити свій будинок.

З важким серцем повертається зі столиці і ця жінка: вона не біженка, була в Києві у справах.

"У мене це було як ковток повітря: побачити людей на вулиці, побачити палаючі ліхтарі на вулицях, що працюють кафе, в яких сидять мами з дітьми. В магазині - дефіцит продуктів, дефіцит побутової хімії. Я в Києві купила те, в чому я вже потребую", - говорить жителька Донецька.

Це аматорське відео надіслали з Донецька, щоб розповісти - як там зараз живеться.

"Від безвиході ми повернулися додому. Тому що від'їжджали від безвиході і повернулися з тим же словом. Тут робота, нехай за неї поки зовсім не платять гроші, але вона є. Тут є стіни, де ми живемо, тут є виш, в якому навчається наша дитина", - говорить жителька Донецька Марина.

"Маршрутки ходять, люди поспішають на роботу, місто живе. І саме це змушує нас чіплятися за життя і сподіватися, що все буде добре", - говорить Людмила з Донецька.

Олена Мітясова, Валентина Левицька, Наталя Неділько, Сергій Єрьоменко, Новини, телеканал "Інтер".