Доброволець з-під Миколаєва: як армію руйнує совкова показуха [ Редагувати ]

Більше року воює Україна, але радянські звички армійських генералів і полковників  все ще живі. Невищипана трава і незібрані недопалки важливіші, ніж відсутність душу.

Артилеристів навчають розвідники, а зенітників - сапери. Читайте про будні солдат і офіцерів з шостої хвилі мобілізації під Миколаєвом на Широколанівському полігоні очима одного із добровольців.

- Широколанівський навчальний полігон, що у Миколаївській області, серед місцевих зветься "Шрі-Ланка", а серед військових - В/Ч ПП В3416 - під час 6-ої хвилі мобілізаціі потрапив під пильний нагляд військового керівництва.

"Палаюче око" високопосадовців повернулося на Південь, де їх добре приймають і де не соромляться "нагинати" тисячі військовослужбовців, аби створити приємну картинку для біг босів.

Причому ця приємність є дуже умовною для тих, хто її робить. Бо скажіть, як почуватимуться солдати і офіцери, які залишилися без елементарної можливості вмитися лише через те, що керівництво вважає: вмивальники та самостійно встановлений душ біля намету "нєкрасіво"? Бо раптом поруч проїде київський гість...

Де митися - не хвилює. Все знесли. Хоча на встановлення цих засобів підтримки гігієни витрачалися гроші самих бійців чи гроші їхніх родичів та друзів.

Нікого не хвилює, наскільки якісно проходить навчання, чи є належна матеріальна база, чи здатні набрані інструктори за місяць вишколити мобілізованих новобранців.

Набагато важливіше, чи вирвана трава біля наметів, чи немає недопалків на узбіччі. Пофіг, що артилеристів тут навчають розвідники, гранатометників - хіміки, медиків - танкісти.

Усі інструктори були б щасливі донести максимум свого досвіду бійцям, які вже за місяць опиняться в зоні АТО. Але їх вистачає лише на загальновійськову підготовку.

З фаховою, звісно, виникають проблеми. У відповідь на це комбати кажуть: читайте конспекти разом з бійцями. Тобто зенітник дізнається про свою зброю від справді досвідченого бойового офіцера, який при цьому за своєю спецільністю самої зенітки міг до цього і не торкатися - не його фах, бо він, скажімо, якісний сапер.

Та для керівництва зборів важливіше, аби солдати не мозолили очі гостям, і тому їх відсилають далеко у поля. Звісно, після того, як ті "вилижуть" усе наметове містечко.

До речі, більшість офіцерів-інструкторів були призначені на полігон всупереч їхній волі. Не зважаючи на те, що є багато спеціалістів, які з радістю зайняли б їхнє місце.

Не хочуть служити тут не тому, що просто не хочуть. А тому, що по-перше, соромно бачити, наскільки даремно витрачаються шалені державні кошти на утримання усієї цієї показухи.

По-друге, тому що справді прагнуть, аби бійців навчали фахівці своєї справи. А по-третє, тому що багатьох з них затягнули на полігон брехнею.

Коли високі командири представляють себе особовому складу, зазвичай, вони розказують, які вони круті, як з усіма генералами "на ти", і ніхто в цьому світі не може їх "нагнути". 

Тож і не намагайтеся скаржитися на них вищим інстанціям, бо...  Далі йде набір речень, з яких іноземець подумав би, що ці особи мали неприродній статевий зв'язок з керівництвом країни, Міністерством оборони, Генштабом тощо.

Але за найменших дурних забобонів свого керівництва, вони миттєво забувають про потреби свого особового складу. Фактично їхніми руками робиться совкова показуха, проти якої бореться післямайданне суспільство.

Щоб дещо знизити градус негативу, скажу, що деякі проблемні моменти під час 6-ої хвилі почали вирішувати. Значно менше претензій до санчастини, до харчування. Нарешті почали відсіювати непотрібний елемент серед мобілізованих, коли ті прибувають до частини.

Вже не беруть тих, хто має судимість більше 5 років, хронічно хворих, тих, хто має трьох чи більше неповнолітніх дітей та тих, хто прибув до частини п'яним. Під час 5-ої хвилі на це не звертали уваги.

Та будьмо відвертими - загальну картину це покращує лише трішки. Нині до частини завітає якась "велика шишка" і вже о 7:45 керівники-полковники побіжать перевіряти не якість автоматів, які видали курсантам, а кількість недопалків біля наметів.

А їхні найближчі підлеглі киватимуть головами на знак підтримки усіх дій. І це при тому, що скільки досі не прилітало високих начальників, жоден з них навіть близько не підходив до наметового містечка, де живуть звичайні солдати і офіцери...