Творці "Тіней забутих предків" розповіли подробиці зйомок [ Редагувати ]

Півстоліття минуло від виходу легендарної стрічки Сергія Параджанова "Тіні забутих предків". Цей фільм отримав безліч міжнародних кіно-нагород, режисер став відомий в усьому світі, а сама прем'єра стала гучною антирадянською акцією. За півстоліття після, знімальна група зібралась переглянути стрічку. Наш кореспондент Магда Кривов'яз побувала на ювілейному показі.

"Стільки років минуло, а як ніби це вчора було"

"Той самий кінотеатр, та ж стрічка. "Тіні забутих предків". Немов і не було цих 50 років. Ця картина назавжди змінила українське кіно. А прем’єра стала акцією протесту української інтелігенції проти репресій радянської влади.

"Коли закінчується цей фільм, встає Іван Дзюба - він був відомий уже такий дисидент, знаний чоловік і він сказав: що зараз у Києві почалися арешти, "хто проти арешту - встати", - згадує один зі сценаристів Іван Драч.

Гучний скандал та фактично заборона показів на Батьківщині і цілковите визнання у світі. Сергію Параджанову, як нікому, вдалося передати усе розмаїття гуцульського життя.

"Параджанов був великим митцем, він спілкувався з жителями Верховини, він хотів зняти все найкраще та знати про нас як найбільше", - переконує актор-аматор з Верховини Ганна Чобанюк..

Жив режисер у карпатській садибі. І у фільмі все справжнє. Майже немає декорацій. Знімали в Івано-Франківській області. Саме там, де творив свою повість Михайло Коцюбинський.

"Дуже прискіпливо все виміряють і ми виїжджали на майданчики до 50 разів - один об'єкт. Це була прискіплива робота по міліметрах кожен крок, кожен поворот", - згадує актриса, виконавиця ролі Марічки Лариса Кадочникова.

Музика - теж особлива. Такого різноманіття звуку до "Тіней" не мав жоден український фільм. Трембіти везли із самих Карпат.

"Мене Параджанов відіслав у глибину Карпат знайти трембітарів. Я десь їх знайшов, здається чоловік вісім і привезли ми їх до Києва і записали на студії. Власне, як починається фільм, оце звучання трембіт знайшли і записали", - розповідає композитор Мирослав Скорик.

Для гуцулів фільм став майже документальним. 

"Коли вийшов фільм, усі люди, які жили в горах, зійшлися в селище Верховини і дивилися перший фільм", - розповідає актор-аматор з Верховини Ганна Чобанюк.

А от у Європі картину охрестили "Гуцульські Ромео і Джульєтта". Сюжети схожі. Кохання і смерть, добро і зло. Як півстоліття тому, як сто, як тисячу років назад.