Відеооператори розповіли про моторошні зйомки в Чорнобилі [ Редагувати ]

За З0 років від наймашстабнішої світової техногенної катастрофи Чорнобиль продовжує притягувати дослідників, сталкерів-екстремалів і звичайних туристів. Вони їдуть до Зони відчуження, аби буквально шкірою відчути жах страшної ночі 26 квітня.

А наша Магда Кривов’яз поспілкувалась із тими, хто перший потрапив до зруйнованого четвертого енергоблоку Чорнобильської АЄС. Завдяки їхній роботі і вдалося відтворити ті трагічні події. Подробиці - далі.

Шматки металу, розплавлені конструкції, радіаційний фон перевищує норму у тисячу разів. Це - четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС. Вигляд з середини. Ці унікальні кадри зняв Сергій Кошелев.

Картинка пост-апокаліптична. Відчувається, що 30 років тому, коли сталася аварія, люди залишали це місце поспіхом. Хтось навіть не встиг покласти на місце слухавку.

"Кинули трубку. В тому місці було трохи ... холодок пройшов. Там ще відблиск якийсь з'явився на кадрі. Ми дивилися, я не міг зрозуміти. Взагалі одному страшнувато там ходити. Там шуми незрозумілі, звуки", - розповідає відеооператор Сергій Кошелев.

Такого матеріалу у Сергія зібралося вже півсотні годин. Але це - не хоббі. Відео знімається для вчених, які досліджують наслідки аварії і спостерігають за тим, що відбувається всередині саркофагу зараз.

У Олександра колись була схожа робота. Він теж регулярно ходив до зруйнованого реактора на розвідку. Тільки не з відеокамерою, а з фотоапаратом.

"Ми ходили до центрального залу, до операторської. І ось у операторської - операторський стіл, журнал, бруд, на стіні годинник висів. Зупинився. Ця атмосфера - похмура, трагічна. Ось тут сиділи живі люди, а у них за спиною як торохнуло. Навіть складно уявити що вони відчували в той момент", - каже фотограф Олександр Купний

Білі і кольорові цяточки на знімках - це не брак. Так матриця цифрової камери реагує на радіоактивне випромінювання. В окремих приміщеннях смертельну дозу можна дістати буквально за кілька секунд. Тож без дозиметра тут і кроку не можна ступити. Але радіація - не єдина небезпека.

"Доводилося і повзати десь, повзучи півметра по бетону і було страшно зрушиться що то і придавить", - розповідає відеооператор Сергій Кошелєв.

"Одному вкрай небажано - похмуро, важко і не дай Бог з тобою що то там статися. Де тебе там шукати?", - каже фотограф Олександр Купний.

Кожен похід всередину саркофага триває не більше 30 хвилин. Довше не можна. Тут діють правила, за невиконання яких люди розплачуються життям. 

"Часу виставити кадр так і сяк - немає часу. В одній руці - фотоапарат, в іншій руці - спалах. Якщо ти впадеш в ступор, то тобі там робити нічого", каже Олександр Купний.

"Радіацію не потрібно боятися, її потрібно просто поважати", - каже Сергій Кошелєв.

Сергій працює на Чорнобильській АЕС вже 29 років. Зйомки - тричі на тиждень. На цих кадрах - група фахівців, з якими він починав цю роботу. Більшості з них вже немає серед живих.

"Цей теж помер. Скоро я один з тієї команди залишуся".

Але роботу свою хлопці виконали. Нині усі приміщення зруйнованого реактора вважають повністю обстеженими. Олександр звільнився 2010. І вже шість років заробляє на життя в менш ризикований спосіб. Та водночас чоловік зізнається, що його і досі тягне знову побувати по той бій захисного купола.

"Можна порівняти з наркотиком. Я б із задоволенням туди сходив би ще".