На Миколаївщині жителі своїм коштом облаштували Алею пам'яті Героїв [ Редагувати ]
У селах Миколаївщини жителі власними силами створюють місця пам'яті полеглих Героїв. У Шевченківській громаді відкрили Алею з портретами 15 воїнів, які загинули з початку повномасштабного вторгнення. Побувала на відкритті й поспілкувалася з рідними Єлизавета Кротик.
Шановні присутні, дозвольте провести салют на честь відкриття Алеї Слави у вашому населеному пункті. До зброї.
У селищі Центральне, що на Миколаївщині, відкрили Алею памʼяті загиблих воїнів. Серед 15 портретів і фото чоловіка Валентини Саміцької. Володимир поліг на фронті, прикриваючи побратимів на островах Херсонщини.
Валентина Саміцька, вдова військовослужбовця:
Ходили вони на острови, туди, на лівий берег. У нього хлопці були. Вони туди на човнах їх вивозили, і там вони свої операції проводили. А тоді, у 2023 році, 5 червня, він загинув на островах. Вони потрапили в засідку, прийняли бій. Він хлопцям наказав відступати, а сам їх прикривав.
Пані Оксана на Алеї памʼяті дивиться на світлину сина.
Оксана Ткачук, мати загиблого військовослужбовця:
У мене загинув син 8 серпня 2024 року в Курській області, Суджанський район, селище Марʼївка. Він був танкіст-навідник. Воював на танку "Челленджер".
Сергій Ткачук із першого дня повномасштабної війни захищав країну. Загинув від прямого влучання ворожого снаряду у танк. Жінка згадує, як просила сина не йти на війну.
Оксана Ткачук, мати загиблого військовослужбовця:
Він сказав: "Мам, хлопці гинуть, потрапляють у полон, отримують поранення, і на їхнє місце повинен хтось ставати". Я кажу: "У тебе маленька дитина, раптом з тобою щось станеться". Він каже: "Мій син буде мною пишатися. Він виросте. Спитає, що була війна. Скаже: "Папо, де ти був?" Я йому скажу, що сидів удома, бо ти був маленький? Ні. Я пішов, і він буде мною пишатися". Кажу: "Синочку, а якщо ти загинеш?". Каже: "Значить, буде пишатися подвійно".
За місяць, як воїн загинув на фронті, у родині народився ще один хлопчик. Батька він бачить лише на світлинах, але щодня чує про нього розповіді від мами та бабусі.
Оксана Ткачук, мати загиблого військовослужбовця:
Так, якщо старшенький його хоч бачив, памʼятає, є багато з ним відео, то менший внук навіть його не бачив. Він просто показує на портрет і каже: "Тато". Тому такі Алеї треба. Це дуже велика памʼять та шана.
Проєкт втілили в життя місцеві жителі, Алею пам'яті створили на пожертви громади.
В'ячеслав Кравченко, староста Центрального старостинського округу:
Була відкрита банка для збору коштів. Зібрали близько 150 тисяч гривень. Додали наші підприємці, фермери ще 100 тисяч - і так з’явилася наша Алея Слави.
Центральне пройшло через окупацію, втрати та евакуацію. Але сьогодні село оживає, віддаючи шану тим, завдяки кому мають змогу жити на своїй землі.
