Життя без сміття: бельгійці масово обирають "зелені" товари [ Редагувати ]
Європи багато не буває. Так звикли мислити деякі українці, котрі своїм прикладом намагаються привчити інших до екологічної відповідальності. Скажімо, не просто не смітити або обирати "зелені" товари. Але й піти далі - навіть покупки в магазинах робити по-іншому. Наприклад, купувати все тільки на вагу та тільки у власну тару. Чи готові ви до такої Європи в Україні? Олена Абрамович покаже, як це може виглядати.
Студентка Анна та її бойфренд Лео, як і чимало бельгійців - закуповують продукти на тиждень. Щосуботи. Якраз зараз на площі поряд з їхнім будинком - ярмарок. Тож озброївшись списком, пара прямує сюди.
"Аби не купувати зайвого. Та повною сумкою тари: лотками і торбинками".
"Ще форма для яєць - лишилась після покупок в магазині".
У торбинки з тканини кладуть овочі та горіхи. Для сиру або м'яса мають окремі контейнери. Такий спосіб покупок у Бельгії - не дивина. Тут відмовились від одноразових "кульків" понад рік тому. Тож тепер усюди переважно паперові пакети, або з екологічного пластику, який розкладається. Реформа діє, запевняє продавець Ян.
"І люди звикають потроху, все більше клієнтів приходять з власними торбинками з тканини", - говорить Ян, продавець грибів.
Анна та Лео зі своїми торбинками ходять завжди. А нещодавно вони взагалі приєднатися до руху "нуль сміття". Замість супермаркету йдуть у крамницю, де усе продається на вагу. Тут і звичні крупи, солодощі, чай та кава.
А ще олія, яку наливають у пляшки. Тут навіть рідина для миття посуду - екологічна.
"Ціна вказана за літр, платиш скільки набереш".
Тут можна не лише набрати у свою тару, а й здати порожні пляшки. Щоправда, гроші за це, як у супермаркетах, не дають.
"Ми купуємо їх тут, разом з соком, наприклад. Потім приносимо назад, а компанія-виробник просто наповнює їх знову", - говорить Анна Гоен, бельгійка.
Це інша система - менш енергозатратна, бо скло не треба переробляти, каже власник крамниці. На стінах - постери про глобальне потепління і заклики жити екологічніше.
"Ми хочемо стимулювати споживання за принципом "нуль сміття". Маленькими кроками, допомагаючи клієнтам у цьому. Без тиску, бо інакше буде спротив. Просто показуємо, що це легко - уникати сміття", - говорить Крістіан, власник еко-магазину.
Анна з Лео погоджуються. Вдома у них бляшанки від котячого корму - чи не єдине сміття. Зі старого одягу роблять ганчірки для миття посуду та прибирання. Харчові відходи - викидають у спеціальний смітник.
"Це компост з черв'яками. Треба трохи повчитися, поки зрозумієш, як це працює. Кожен шар їжі треба накривати папером чи картоном, тоді не буде запаху. І мошкара не заведеться".
Друзі спочатку з пари кепкували. Та пізніше, таки визнали в цьому є сенс. Та й зусилля не великі.
"Один із принципів філософії "нуль сміття" - роби те, що можеш. Не треба себе силувати. Ну і якщо у нас будуть діти, усе буде по-іншому, звісно", - запевняє Анна Гоен
Та навіть діти не завада, переконує Девід - батько двох малюків. У 2017 він поставив собі за мету - навчитися жити без сміття.
"Це сміття за місяць. Те, що не можна здати на переробку а тут таких 9 банок за 9 місяців".
Складає сміття у банку, аби бачити, чого найбільше, і поміркувати, як його позбутися.
"Папір від цукерок - то усе діти. Їх дуже важко переконати в тому, що не можна їсти солодощі в обгортках".
Зате переконали не пити газованку з бляшанок. Їх діти хіба що від гостей приносять. Удома ж самі роблять лимонад. І миючий засіб.
"А шкірку з лимона ми ріжемо, заливаємо оцтом і таким чином отримуємо миючий засіб. Ним я мию усі робочі поверхні на кухні, скло, можна й підлогу за бажанням. Просто наливаю в отакий розпилювач і наполовину водою розводжу".
Звичного засобу для миття посуду в домі, звісно, теж немає.
"Господарське мило. Ним ми миємо увесь посуд, воно підходить і для тіла, і для волосся. З нього ж рідину для прання можна робити. Нове виглядає ось так - 72% оливкової олії".
Замість шампуню ще можна й сирі яйця використовувати, каже Девід. Або кавову гущу.
"Кавова гуща має 33 способи використання. Тому її не треба викидати. Вона може бути і маскою для волосся, і для обличчя. І забитий умивальник прочистити".
Такий спосіб життя допоміг не лише сміття позбутися, а й вдвічі зменшити сімейні витрати, запевняє Девід. Щоправда, дружина спочатку була не в захваті від цієї ідеї. Та потім - так захопилася, що кинула роботу у страховій компанії і почала вчитися на еколога.
"Якось під час навчань ми відпрацьовували багато можливих катастроф. І я задумався - що можу зробити, аби мої діти, коли виростуть, не опинилися на планеті, яка помирає", - говорить Девід Самен, рятувальник.
Змінилась не лише його сім'я, каже Девід. Якщо 2 роки тому в його районі було лише два магазини з продуктами на вагу, то тепер таких 7. Бо це модно. І Анна з Лео, або Девід - хоч і можуть здатися українцям неймовірними диваками, у Бельгії - стають трендом.
Полієтиленові пакетики в Бельгії вже у минулому. Навіть одноразові пластикові стаканчики для кави - стали рідкістю. Переходять бельгійці й на екологійний транспорт. Декому і премії виписують - за те, що роботу їздить на велосипеді. А в деяких компанії навіть електро-кари у користування дають.
Повені, поосухи, вражаючі відео-кадри засмічених океанів - лишатися байдужими дедалі важче, кажуть бельгійці. Настає момент, коли уже не хочеш бути частиною проблеми, і обираєш бути частиною рішення.