На Буковині хлопець вирішив стати опікуном для брата та сестри [ Редагувати ]

Не дитячий героїзм. На Буковині 19-річний юнак вирішив стати опікуном для молодших сестер і брата. Їхні батьки увесь час пиячать. Аби виправити ситуацію, юнак звернувся до волонтерів та адвоката. Що тепер чекає на родину і чи отримає малеча своє право на дитинство - розбиралися мої колеги.

Це відео зняли волонтери в селі Дяківці. На ньому нетвереза мама показує свою "любов" до дітей. Із чотирирічною донькою гуляє на подвір'ї.

В такому стані 40-річна матір щодня. Пиячить на пару із чоловіком. Терпіти поведінку батьків більше не зміг старший син - запросив благодійників. Ті, від побаченого, жахнулися.

Марта Левченко, благодійниця:

Коли ми їх знайшли - діти були в жахливому стані. В Пашеньки був ось такий флюс, нагноєння в роті. Це в серці мами не вкладається - те, що ти бачиш. І як вони працювали.

Діти самі поралися по господарству: готували їжу, обробляли город та доглядали за худобою. П'яні батьки в цей час спали. Мамою і татом для менших - був старший брат, 19-річний Петро.

Петро Мороз, старший брат:

Вони дуже часто п'яні. Дуже рідко вони тверезіють і це мені дуже не подобається. Нема такого, щоб не ображали.

Петро не раз звертався до соціальних служб. Ті приїжджали, фіксували порушення і їхали геть. Вдаватися до радикальніших заходів - не могли - бракувало доказів.

Тетяна Глибочану, начальниця служби у справах дітей Герцаївської райдержадміністрації:

Йти з судовим позовом - ми маємо мати докази. От коли говоримо з сусідами і просимо пояснення, - так, вони розмовляють. А коли кажу: я збираюся йти в суд. От в суд я не буду йти з вами.

Зрештою, рятувати дітей від батьків-пияків взялися волонтери. Найняли адвоката. А Петро вирішив стати опікуном для двох сестер і брата. Каже: не хоче, аби їхнє дитинство стало таким же нестерпним, як і його.

Петро Мороз, старший брат:

Оті речі, яких в них не було або емоції, - я постараюся, щоб у них це було. Навіть простий велосипед, якого в них не було. Я постараюся купувати їм це. Я повторюю - я це роблю з любов'ю. Я не хочу нікому зла. Хочу, щоб вони, навпаки, мене зрозуміли правильно.

Волонтери зізнаються: ситуація, коли опікуном хоче стати рідний брат - на їхній пам'яті вперше. Про дітей, насамперед, мала б подбати держава.

Марта Левченко, благодійниця:

Якось наша байдужість дорослих. Ми все замовчуємо, а діти страждають. І для них абсолютно нічого не змінюється. Вони ростуть в небезпеці. Виросли - та й добре, що виросли. Ці хатки завжди на окраїнах, за ті паркани звик ніхто не заглядати - що там діється. Тому все залежить від нас.

Вирішуватиме подальшу долю сім'ї - спеціальна комісія - її створили при районній адміністрації. Соцслужби проситимуть про передачу справи до суду щодо позбавлення батьківських прав. Тим часом, для Петра та дітей волонтери вже придбали будинок. Хлопець готовий піклуватися про менших. Але сподівається: батьки, таки, одумаються.