Війна на Донбасі: ворог продовжує систематично порушувати режим тиші [ Редагувати ]

Прицільний вогонь та безпілотники. На Донбасі ворог і далі порушує всі домовленості. Сьогодні гатив із гранатометів по українських позиціях неподалік від Попасної.

Напруженою залишається і ситуація біля окупованого Донецька. Більше розкаже Ігор Левенок.

Про те, що це колись була шахта, нагадують лише гори іржавого заліза і зрешечений осколками вентиляційний стовбур, що скрегочуть від поривів вітру.

Шахта "Бутівка". У січні 2015 Руслан зі своїм підрозділом штурмом вибивав звідси ворога.

Руслан, військовослужбовець Збройних сил України:

Перша броня пройшла нормально, друга підірвалась, або підірвали, бо я не бачив. - А коли вибили звідси супротивника? - Коли вже підійшли танки наші. Без танків піхотою не виходило нічого зробити.

Чоловік каже, відтоді тут змінилося все. Коли знову потрапив на Бутівку, місцевість навіть не впізнав. Довкола самі руїни. Наслідки ворожих обстрілів приголомшують.

Тут треба під ноги дивитися? - Да, да, да… - Після п'ятнадцятого року на Бутівці я не був. Це вперший раз. - І як тут все змінилося? - Все змінилося, неузнаваємо.

Наші військові тримають тут оборону з трьох боків. Майже в оточенні.

Працює зараз в основному артилерія та снайпера.

Ігор Левенок, кореспондент:

Аби мати уявлення скільки боїв відбулося за цей невеличкий клаптик землі, достатньо подивитися під ноги. Тут на кожному метрі, ба навіть, сантиметрі лежить куля, осколок, гільза, або ж якась інша смертоносна залізяка.

Ходити треба вкрай обережно. Земля нашпигована вбивчим металом. Руслан каже, тоді в січні дві тисячі п'ятнадцятого був наказ взяти під контроль цю шахту. Адже поруч Донецький аеропорт і ворог звідси без упину обстрілював наших кіборгів.

Руслан, військовослужбовець Збройних сил України:

Іменно з цієї позиції, шахти "бутівка", як в народі кажуть, велися обстріли по аеропорту і не давали нашим військам забрати поранених, підвоз боєприпасів, продуктів і із-за цього поступила команда визволити.

Мінометні атаки, кулі снайперів та стрілецькі бої - в цій місцевості явище повсякденне. Руслан розповідає, як потрапив у горнило війни. Працював у Дніпрі начальником виробництва на заводі. Мав гідну зарплату. Та все змінилося в одну мить, коли на фронті загинув його близький товариш.

Руслан, військовослужбовець Збройних сил України:

І я тоді сказав, що після того я одразу почав готувати документи на… Мати впала, але я її переступив і все-одно пішов. - Впала на коліна? - Так.

Тепер у Руслана бойового досвіду задосить. І він певен, що жодним метром цієї землі не поступиться. Бо він та його побратими вже заплатили за неї надто дорого.

Закінчується в мене термін служби в грудні цього року, но зупинятися я не намірений.