Танковий щит Харкова: як "Сталеві вовки" готуються до наступу [ Редагувати ]
Рушійна сила української оборони - танки. Вони прикривають піхоту та розбивають ворога під час штурмів. Наш наступний сюжет про людей, які прийшли з цивільного життя, а тепер вправно кермують бойовими машинами. Аби взвод "Сталеві вовки" будь-коли міг вирушити на захист Харкова, новобранці відпрацьовують свої навички повсякчас.
Як готуються танкісти і як змінилася роль важкої бронетехніки у сучасній дроновій війні? Сюжет Світлани Шекери про це далі.
Командир взводу за позивним "Скала" прийшов у танкісти з піхоти.
Кирило, позивний "Скала", командир танкового взводу 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Найскладнішим було зрозуміти цю техніку і бути одним цілим. Ти й техніка. Оце було найскладніше.
Тепер, каже, кермує танком не гірше, ніж власним легковиком. Досконало знати техніку – це принципова позиція бійця. Коли із багатотонниками на "ти", усе робиться швидко. Це довів контрнаступ, тоді зуміли навіть набрати броньованих трофеїв.
Кирило, позивний "Скала", командир танкового взводу 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Ми з моїм напарником пригнали особисто дві БМП-1 і БМП-2. Це було під Балаклеєю. У справному стані, з повним комплектом зброї.
У танкістів і бліндаж особливий. Такого ми не бачили на жодних позиціях. Військовики облаштували тут ідеальний лад і майже домашній затишок.
Це так зберігаються автомати підрозділу. В моєму розумінні кожен військовослужбовець повинен відчувати частку дому, домівки. І це ми зробили своїми силами.
Андрій на псевдо "Локі" потрапив у підрозділ з агробізнесу рік тому. Відповідає за забезпечення і логістику, бо це кров бойової машини. Але якщо знадобиться, запевняє, то може й за її штурвал сісти.
Андрій, позивний "Локі", командир відділення 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Не дивлячись на посади, так, ми багато де в чому когось підміняємо. І, звичайно, якщо буде якась задача, всі вступають одночасно, це буде бій, це буде якась там ще інша діяльність, тому всі разом.
Інший Андрій за позивним "Сокіл" тренується на своєму танку в умовах, наближених до бойових. У війську він - уже 9 років.
Андрій, позивний "Сокол", командир танку окремого танкового взводу 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Був стрільцем, гранатометником, контролером. І ось отримав посаду командира танка.
Бойову машину спершу шість тижнів вивчали на полігоні під Києвом. Далі самостійна робота. І пристосування до нових реалій війни.
Бо танк – це міць і сила. Стріляє на 4 км, може підбити броньовану техніку і знищити артилерійську установку. Однак дуже вразливий до сучасних безпілотників.
Ну, артилерія теж. Дрони ж літають, нас бачать, коригують артилерію.
Нині все частіше доводиться працювати із закритих позицій. Та коли виходять на відкритий простір, то потрібна витримка. І реакція. Хто перший побачив ворога, той і виграв бій.
Побачив, стріляй. Головне - це подавить ворога вогнем. Там теж не титани, вони бояться, як і ми, коли стрільба, розриви.
А після того, як відпрацювали, потрібно швидко сховати броньованого велетня.
Андрій, позивний "Сокол", командир танку окремого танкового взводу 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Зараз ви ж розумієте, дрони такі, що вони на тепло реагують, тому сховатися дуже важко. Можна гілляками, але ж, ну, самі розумієте, якщо він на ходу, поїздив, камера з дрона буде фіксувати тепло, місце тепла, як його не маскуй.
Усі навчання і ретельна підготовка заради однієї мети. За потреби "Сталеві вовки" готові одразу висунутися на оборону Харкова.
Це ж наше місто, будемо боронити. Команда поступить до бою, будемо їхати.
