Одещина запустила програму ветеранського супроводу [ Редагувати ]
Фахівець із супроводу ветеранів. Ця посада торік з'явилася в Україні. Сьогодні в громадах працює вже тисяча чотириста таких фахівців. Майже половина з них самі ветерани. Як-от, приміром, у селищі Доброслав на Одещині. Як там реалізується державна політика щодо підтримки захисників - далі у сюжеті Андрія Анастасова.
Доброслав. Центр надання адміністративних послуг. Тут же робоче місце Дмитра. На посаді фахівця з супроводу ветеранів він працює вже три місяці. Головне, що зрозумів за цей час: необхідно вибудовувати довіру між фахівцем і демобілізованими захисниками.
Дмитро Калашников, фахівець із супроводу ветеранів:
Ну, я для себе знайшов таке: мені здається, що краще за все з ними виходить - це спорт. Воно якось об’єднує нас. Ми проводимо спортивні змагання кожної суботи. Вони забувають про те, що пережили такі страшні часи, і ми, як назад, повертаємося в дитинство.
Наразі чоловік супроводжує вісім ветеранів, чотири родини загиблих воїнів та дві родини зниклих безвісти. Допомагає у будь-яких питаннях. Від отримання документів та різноманітних пільг до консультацій щодо працевлаштування та навчання.
Вони можуть звернутись, прийти особисто сюди або подати через сайт до фахівця, через Мінветеранів. По анкетуванню я дивлюся, що людині потрібно, беремо, складаємо план і ведемо.
Ось до фахівця звернувся Михайло. Тяжкі поранення дістав під Бахмутом, де служив бойовим медиком. Ветеранові потрібна реабілітація, тож Дмитро одразу починає підбирати для нього медичні заклади.
Михайло Глуховський, ветеран російсько-української війни:
Пошкоджені нерви руки в плечовому і ліктьовому суглобі, ліктьовий суглоб був відірваний, тримається на металевій пластині. Нога, в голову зайшло, в тулуб, так що вся права сторона майже не працює.
Але передусім Михайлові потрібна психологічна підтримка. Зізнається, що в цьому дуже допомагає спілкування з дітьми. Тому просить, щоб для захисників організовували більше таких зустрічей.
Ну, як можна не радіти, коли ти бачиш цих карапузів, які бігають і навіть більше дорослих, котрі такі питання розумні ставлять? Морально легко: ти бачиш, що у нас держава буде жити.
Далі Дмитро вирушає в сусіднє село Трояндове, там саме відкривають ветеранський хаб. У громаді кажуть: і раніше надавали всебічну допомогу захисникам, але з появою такого фахівця вона стала ефективнішою. Адже Дмитро – і сам ветеран: на фронт пішов добровольцем, служив у підрозділах протиповітряної оборони.
Людмила Прокопечко, Доброславський селищний голова:
Він з ними їздить, він з ними ходить, він з ними їздить на ті самі змагання з адаптивних видів спорту, він знайшов ті поліклініки, де можна лікуватись, він не полінувався - поїздив, сам все обходив, тобто ми маємо абсолютно небайдужу людину до проблем ветеранів. І я знаю, що ветеран ветерану швидше розкаже, якось швидше перед ним відкриється, ніж перед чиновником
Дмитро каже: найважче – якраз-таки знайти ПСИХОЛОГІЧНИЙ підхід до людей, яких супроводжує. Особливо це стосується родин загиблих та зниклих безвісти.
Дмитро каже: найважче якраз-таки знайти психологічний підхід до людей, яких супроводжує, особливо це стосується родин загиблих та зниклих безвісти.
Дмитро Калашников, фахівець із супроводу ветеранів:
Напевно, найголовніше просто вислухати їх. Це вже якась допомога йде - вони можуть висказатися тобі. І послухати їх - це дуже тяжко.
Ветерани своєю чергою наголошують: хотілося б більше підтримки й з боку загалом суспільства. Не всюди й не завжди, але з цим виникають проблеми.
Олександр Біляєв, ветеран російсько-української війни:
Недостатньо уваги взагалі до військових, до військовослужбовців недостатньо уваги. Навіть те ж місце уступили в маршрутці, в тролейбусі, в трамваї - це до військового, який стоїть поруч, уже якась повага. Буває, люди відвертаються, буває, не відвертаються - таке.
Станом на зараз на Одещині працює півсотні фахівців із супроводу ветеранів. Планують, що до кінця року їх кількість зросте вдвічі. Загалом же по країні вже майже тисяча чотириста таких помічників.
