"Прогрес українських спортсменів на олімпіаді в Токіо очевидний" - Андрій Вінграновський [ Редагувати ]

В Україні не припиняються суперечки чи вдало виступили наші спортсмени на Олімпіаді в Токіо? З одного боку вони привезли більше медалей, ніж з Ріо-де-Жанейро. Однак золота було менше, що вплинуло на загальну позицію України у медальному заліку. Чого забракло українським спортсменам - фінансування  чи вдачі? Як вплинув зайвий "ковідний рік" на результати? Чого очікувати від наступної олімпіади? Про це "Українські Новини" поговорили з президентом Федерації України з академічного веслування Андрієм Вінграновським.

– Як ви оцінюєте виступ олімпійської збірної України на Іграх у Токіо – успішним чи провальним?

Одразу скажу, що я проти того, щоб характеризувати виступ нашої збірної з чорно-білим підходом. Якщо порівняльно оцінювати виступ всієї олімпійської збірної, то статистика цифр говорить сама за себе: на минулих Іграх у Ріо-де-Жанейро у 2016 році у нас було 11 медалей, а з Токіо команда повернулася з 19-тьма. Прогрес очевидний. Також треба пам'ятати про ті умови, в яких готувалися спортсмени: перенесення Олімпіади на рік, локдаун декілька місяців поспіль, відсутність міжнародних змагань - для спортсмена високого класу це було значним викликом у передолімпійський підготовчий період. Тому ті спортсмени, яким вдалось отримати ліцензії для виступу в Токіо, – вже переможці. А кожна медаль на Іграх – це успіх всієї країни. Як на мене, це треба розуміти і такими досягненнями треба пишатися.

– А як щодо академічного веслування? Ви як президент Федерації задоволені таким результатом?

У кожного шанувальника українського академічного веслування в пам’яті ще живі спогади про історичну медаль жіночої парної четвірки в Лондоні-2012. Наші «золоті» дівчата Яна Дементьєва, Анастасія Коженкова, Катерина Тарасенко, Наталія Довгодько вперше в історії принесли Україні золоті нагороди в академічному веслуванні. Анастасія та Наталія ще продовжують свою спортивну кар'єру та мали всі шанси поборотися в Токіо за високі місця. Але за декілька тижнів до ліцензійного відбору Наталія захворіла на ковід, і терміново була введена до складу четвірки інша спортсменка, яка не мала на той час оптимальних кондицій, щоб підсилити команду. Тому до Токіо ми вперше потрапили у такому малому представництві екіпажів. (На Іграх-2020 академічне веслування було представлено лише двійкою парною у складі Станіслава Ковальова та Ігоря Хмари).

Після закінчення цього сезону виконкомом федерації спільно з тренерами буде проаналізовано цьогорічні спортивні результати наших веслувальників. У кінці кожного олімпійського циклу важливо зробити правильні висновки, які стануть основою підготовчого періоду до наступної олімпіади: перший крок – це аналіз, наступний – підтримка талановитих спортсменів і створення змагального конкурентного середовища в Україні. Без цього неможливе досягнення суттєвих  результатів.

Українки Катерина Тарасенко, Наталія Довгодько, Анастасія Коженкова, Яна Дементьєва - олімпійські чемпіонки з академічного веслування

– 19 медалей і потрапляння у топ-20 серед 206 країн-учасниць за загальною кількістю здобутих нагород - це гарний результат. Як ви оцінюєте звинувачення про недофінансування олімпійців? Чи вистачало вашій федерації коштів під час підготовки до Токіо-2020?

Можливо, ці розмови йдуть від тих, чия спортивна майстерність не дозволила отримати олімпійську ліцензію. Не можу точно сказати. Розкажу зі свого досвіду: тільки протягом трьох років очолюю Федерацію академічного веслування, але в спорті не новачок, тож мені є з чим порівнювати. Навіть не можу пригадати, коли так фінансувалися олімпійські види спорту, як протягом 2020-21 років. За це велика подяка і від себе особисто, і від усіх президентів федерацій, з якими я спілкуюсь, міністру молоді та спорту Вадиму Гутцайту. Йому, попри всі каратинні складнощі, вдалось вивести роботу міністерства на новий якісний рівень. Збірна була забезпечена повністю усім необхідним інвентарем, обладнанням, і це не лише академічне веслування. Упевнений, що жодна з українських спортивних федерацій не може дорікнути керівництву мінспорта за недофінансування - ми ж усі спілкуємося один з одним.

Українському спорту пощастило, що у такий складний «ковідний» час керівництво нашого профільного міністерства довірили професіоналу, який сам пройшов увесь шлях від успішного спортсмена та тренера до відповідального керівника-управлінця і розуміє, що саме необхідно на кожному етапі у підготовці олімпійців, та й узагалі розуміє всю нашу кухню. А подібні розмови щодо недофінансування велися, ведуться і будуть вестися, тож нам, незважаючи на всю цю балаканину, потрібно продовжувати робити свою справу якісно.

Зокрема, однією із основ нашого подальшого спортивного успіху є трансформація училищ олімпійського резерву. Завдяки нашому міністру, у нас уже відбулася зустріч з керівниками цих установ і з їхнього боку є розуміння і максимальна підтримка. Зараз ми будемо проводити тестування вихованців училищ, щоб розуміти, що вони вміють, який потенціал мають тощо. І, що важливо, в майбутньому до училищ олімпійського резерву студенти будуть зараховуватися за рекомендацією федерацій. Саме це й є наш майбутній резерв, на який ми можемо розраховувати.

Якісна робота над помилками разом із підтримкою молоді, в якої є жага до перемог і відсутній острах перед тяжкою працею, – це й є, на мій погляд, запорука нових наших олімпійських досягнень.