Люди не полишають Лисичанськ попри нищівні обстріли [ Редагувати ]

Стерті з землі міста. Та постійна канонада - вибухів та пострілів. Це Донбас зараз. Ситуація там - нині найбільш критична. Ворог будь-що намагається просунутися бодай до меж областей. Але наші Збройні сили дають гідну відсіч.

При чому військова тактика і стратегія - двох армій діаметрально протилежні. Українці - роблять ставку на ефективність малих груп. Росіяни - роблять ставку на кількість. І не жалкуючи солдат - кидають їх у горнило війни, як гарматне м'ясо.

Зараз на фронті працює мій колега воєнкор - Руслан Смещук. Тож далі - його ексклюзивний репортаж із Лисичанська.

За вікном авто проноситься розбитий Лисичанськ. У деяких місцях видно дим пожеж. Ми розуміємо, що в'їхали в, так би мовити, центр обстрілу, лише коли над головами просвистів черговий снаряд. Далі - швидко до найближчої капітальної будівлі.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Ми їхали в іншу точку, але просто потрапили під обстріл, снаряди чи міни б'ють трохи поодаль, і зараз ми просто зупинились і сховалися в найближчому укритті - треба перечекати обстріл.

Між прильотами ми вдягнули бронь, так вже краще. Але треба перечекати, тому що зараз їхати ну просто небезпечно.

Щохвилини повз нас пролітає по кілька снарядів. Найближчі вибухають за кілька сотень метрів від нашої схованки. Стріляють з досить близької дистанції. Адже ти чуєш навіть момент пострілу. "Вихід" - як його називають.

Виход, раз, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім (Бабах) О, це навіть менше трьох кілометрів я так розумію.

Невдовзі - між пострілами наш водій - Іван Шеремет розвертає авто.

Ми на максимальній швидкості виїжджаємо із зони прильотів. Лише за кілька кілометрів - йде буденне лисичанське життя. Води немає, люди гуртуються біля осередків життя - магазинів.

А кто будет народ кормить, тот который не уехал?

Продавчиня Олена показує свій магазинчик. Єдиний, який працює, на цій вулиці.

А рядом это что? - Это сардинка с маслом. - Хорошо, две давайте!

Олена, продавчиня:

Поставок нет. Но есть храбрые люди, которые ездят на своих машинах. Ездят в Павлоград, ездят на Днепропетровск - и привозят товар. Да - он дороже. Но он есть! Люди не нуждаются. Да, гуманитарная помощь есть, но есть те кому не хватает.

Все під звуки недалеких прильотів. Значна частина людей - виїхала, але і залишилось не мало.

Некуда, боюсь я ехать. Эвакуационные автобусы россия расстреливает. Я жену ребенка отправил, внуков. А сам с людьми сижу в бомбоубежище.

Пізніше ми дізналися, що під час цього обстрілу загинув ще один містянин.

Але не всі обстріли мирних жителів та українських військових - для росіян минають безкарно.

Військовослужбовець ЗСУ:

Противник в складі двох батарей знаходиться на певній ділянці, і зараз поступило завдання вразити його вогнем.

Батарея українських "Градів" висувається на позицію. Українські ракетники виходять на полювання. Росіяни зосередили значні сили на цьому напрямку. Українці на це відповідають точечними, прицільними - і дуже болючими ударами.

Руслан Смєщук, кореспондент:

В умовах сучасної, високотехнологічної війни, а саме така зараз тут на Донбасі, від моменту вильоту першої ракети починається зворотний відлік до нанесення дуже імовірного удару у відповідь. Тож у розрахунку є буквально лічені хвилини на те, щоб зібратися - і виїхати із зони ураження.

Установка немов музикальний орган війни - починає грати та робить смерть ворогам.

Готовий!

Після цього - швидко з цього місця. Артилерійські радари, російські безпілотники в небі - якщо прилітає у відповідь - зазвичай дуже скоро і точно. Тож треба бути ще швидшими. Потім установку знову заряджають і маскують. Від розвідки приходять результати удару.

Військовослужбовець ЗСУ:

За результатами нашої роботи була вражена батарея "Мста-Б". Ми виконували контрбатарейну боротьбу, щоб зменшити кількість жертв, який противник завдає нашому передньому краю.

Це вже друга знищена російська батарея за цей день.