Звичайна лікарня на Дніпропетровщині перетворилася у військову: медики працюють за 20 км від лінії фронту [ Редагувати ]

Була цивільна, стала прифронтова. Це про лікарню на Дніпропетровщинці. Там медики на практиці опанували військову медицину. У переддень дня медика ми розкажемо про тих, хто опинився під вогнем і не втік, не зламався, а продовжив рятувати життя. 

Олена Мендалюк поспілкувалася із працівниками колись звичайної, а нині - прифронтової лікарні.

До 24 лютого В'ячеслав працював звичайним хірургом. Більше 40 років рятував життя постраждалим у ДТП чи після так званих побутових вибухів. Та за більше як три місяці повномасштабного російського вторгнення чоловік із цивільного, перепрофілювався у військового лікаря.

В'ячеслав - лікар-хірург:

Настільки важкі рани, за 43 роки моєї праці я не бачив. 

Це зараз у В'ячеслава є час на спілкування із журналістами, але пораненого пацієнта можуть привезти будь-якої хвилини. Лікарня, де він працює, знаходиться за якихось 20 кілометрів від лінії фронту. Бували дні, коли за 2 години до них поступало майже пів сотні пацієнтів.

В'ячеслав - лікар-хірург:

Поранення дуже важкі. Скажімо так, була дитина, 6 років дівчинки, якій відірвало ногу вище коліна. Що таке величезні вибухові травми. Доставляють жінку 45 років - розтрощені кінцівки рук, осколки в м'яких тканинах. Люди доставляються в травматичному шоці дуже важкі.

Лікар зізнається, перепрофілюватися із цивільного у військового хірурга було тяжко, особливо морально. Але завдання перед хірургічним столом стоїть одне, що у мирний час, що у військовий - врятувати життя людини. І як би це дивно не звучало, сьогодні зробити це легше, зізнається В'ячеслав. Лікар показує нове і діагностичне, і операційне обладнання, яке надали лікарні в межах гуманітарної допомоги. І між іншим додає, якби не військові дії, навряд чи медичний заклад маленького населеного пункту зміг би собі таке дозволити. 

З'явилась нова апаратура для проведення наркозу. Монітори зявились сучасні, сучасні електровідсмоктувачі нам поставили, зарубіжні колеги. Освітлювачі. Це надає можливість надавати тут невідкладну допомогу.

Врятувати життя пораненого військового чи цивільного - це першочергове завдання медиків у прифронтовій лікарні. Але навіть у воєнний час тут ні на день не припиняли надавати звичну медичну допомогу місцевим мешканцям.

Світлана - головна лікарка:

Наша поліклініка проводить прийом на 250 чоловік щоденно. Маємо направлення терапевтичне, офтальмологічне. Лікар нарколог, психіатр. Проводимо профогляд. 

Прізвищ медперсоналу просять не називати з міркувань безпеки. Адже лікарі працюють майже на лінії фронту, за декілька десятків кілометрів тривають бойові дії. Під ворожий обстріл потрапляла і сама лікарня.

Світлана - головна лікарка:

На жаль, були обстріли і ми маємо невеликі втрати в матеріальному сенсі. Люди всі живі, немає поранених ані серед медиків і пацієнтів.

Кожного дня цієї війни більше двохсот медиків у цій лікарні тримають свій медичний фронт. І кожен запевняє, не залишить робочого місця до перемоги.

В'ячеслав - лікар-хірург:

Ми віримо, що наші Збройні сили, не пустять далі ворога. І постараємося своєю працею допомагати всім чим можемо. І цивільним і, якщо необхідно, військовим.