Amnesty International зазнає неабияких втрат після публікації скандального звіту про ЗСУ [ Редагувати ]
Мінус 400 донорів за тиждень лише в одній країні. Неабияких втрат зазнає організація Amnesty International після публікації скандального звіту про Збройні сили України, які начебто наражають на небезпеку мирне населення.
У цифрах - це 1% від загальної кількості донорів, і це лише у Фінляндії. Скільки втратили фінансово, порахують лише восени, коли підбиватимуть квартальні звіти. А ось репутаційні втрати відчутні вже. Про них і розкаже Анна Басова.
Лише у Фінляндії Amnesty International мала близько 40-ка тисяч донорів. Із яких 30-ть тисяч - це постійні, які фінансують організацію щомісяця. Наразі організація втратила щонайменше 1% своїх спонсорів. На тлі скандалу з Amnesty International пішли навіть ті, хто стояв у її витоків.
Пер Вестберг, співзасновник шведського відділення Amnesty International:
Я є членом організації вже майже 60 років. З важким серцем через заяви Amnesty International щодо війни в Україні закінчу свою довгу та плідну співпрацю.
Пер Вестберг - у минулому головний редактор найбільшої щоденної газети Швеції та Нобелівській лауреат із літератури - заснував шведську філію організації у 1963-му. Наголосив - першим і головним завданням Amnesty International завжди вважав допомогу політв'язням і їхнє звільнення.
Втім, останній прес-реліз про тактику ведення бойових дій українськими військовими свідчить про те, що правозахисна організація має якусь іншу мету.
Антон, житель Києва:
Я просто не згоден з тим, що ми порушуємо гуманітарне право. Тому що мені здається, що наші війська не знаходяться в місцях, скажімо так, там, де знаходяться діти, школи і тому подібне.
Саме звіт Amnesty International про те, що Збройні сили України своїми діями нібито порушують міжнародне гуманітарне право, викликав масштабну хвилю обурення. Правозахисники зазначили - мовляв, українські вояки наражають на небезпеку мирне населення. Адже ховаються і ставлять техніку у житлових районах. Чим притягують вогневі атаки росіян.
Юлія:
Ми захищаємося, ЗСУ захищається. В полі ж вони не будуть їх зустрічати. Така тактика, де потрібно, вони знаходяться в таких місцях. Я вважаю, що вони мають на це право, бо вони в захисті стоять, а не в нападі.
Олександр Левченко, вчитель:
Але що ось такий буде підхід і звітування про такі події, які болять, для тих, хто боронить свою державу, і для захисників, ми не очікували. По ідеї, Amnesty International , треба було, щоб ця колона прийшла сюди, до Хрещатика.
А починалося все інакше. Заснована 1961 року в Британії, Amnesty International мала на меті запобігти грубим порушенням прав людини та вважалася останньою надією в'язнів сумління - тих, хто постраждав через мирне висловлювання своїх політичних поглядів. Відтоді на рахунку організації - визнання і низка відзнак, зокрема, Нобелівська премія миру, премія ООН із захисту прав людини.
Один із ключових задекларованих принципів - незастосування насильства, правозахисники особливу увагу приділяли недопущенню використання тортур до ув'язнених. Втім, Amnesty International нерідко звинувачували в упередженості. У 2018-му одразу двоє співробітників покінчили життя самогубством - начебто через тиск керівництва.
Торік у лютому організація позбавила статусу політв'язня російського опозиціонера Олексія Навального - щоправда, після хвилі обурення громадськості рішення потім відкликали. Остаточного удару по репутації завдав останній звіт, який президент України назвав спробою амністувати державу-терориста й перекласти відповідальність з агресора на жертву.
На тлі суспільного резонансу керівництво Amnesty International за нього перепросило - мовляв, завдавати болю українцям не хотіли. Але й від висновків своїх не відмовилися.