Росіяни методично перетворюють Донбас на випалену землю: репортаж з лінії фронту [ Редагувати ]

Росіяни методично перетворюють Донбас на випалену землю. Деякі міста Донеччини та Луганщини вже навряд зможуть бути відбудованими - вони знищені вщент. Зараз тяжкі бої точаться за Бахмут, Соледар та Сіверськ. Руйнація в цих населених пунктах просто катастрофічна, але там ще досі примудряються жити люди… В цьому пеклі побувала і наша знімальна група.

Сіверськ! Що це саме те, колись промислове містечко, нагадує лише стела на в'їзді. Саме місто рашисти за чотири місяці безперервних обстрілів перетворили на руїну. Приватний сектор тут скрізь перепаханий вирвами, а центральна забудова місцями повністю вигоріла.

У Сіверськ летять калібри усієї можливої зброї рашистів. Дістає сюди і ствольна артилерія, реактивні системи залпового вогню і ракети. Ще й активно відпрацьовує авіація. Місцевих жителів, які ще залишаються в Сіверську, рашисти загнали у підвали. Від них люди далеко не відходять… Пані Світлана наважилась до нас підійти, аби попросити медикаментів для свого пораненого сусіда.

Оце в ногу поранений, немає чим засипати… - Нє, такого немає, є тільки кровоспинне ! - Ну давайте хоч кровоспинне.

Канонада в Сіверську замовкає лише тоді, коли рашисти перезаряджають зброю, або ж відпочивають після "нелегкої роботи". Період тиші тут обривається так само несподівано, як починається.

Під час цього обстрілу нас прихистив у своєму підвалі пан Олександр. Це нове житло він називає "жіночим царством" - під його опікою ще п'ятеро пенсіонерок. Із волонтерських продуктів він приготував жіночкам дещо незвичне з фронтової кухні.

З підвалу чоловік виходить лише у пошуках продуктів, дров для багаття, або ж води - з нею тут справжні проблеми. Аби елементарно помитись, люди збирають дощову воду, або черпають з калюж, питну час від часу привозять волонтери. Та будь-яка прогулянка вулицею у Сіверську може стати останньою.

Олександр - житель Сіверська:

Поранених, убитих моїх троє друзів. Вбили чи літаки, чи міномети чи х*й його знає. Трьох друзів.

Скільки місцевих жителів вже загинули, і власне, скільки ще лишається у місті - невідомо. Люди ховаються по підвалах та погребах... Іноді місяцями не виходять назовні. Переважна більшість - це пенсіонери.. Пану Миколі 72 і від його слів стає моторошно ….

Микола - житель Сіверська:

Я не знаю, до зими доживем чи ні! Чи зиму переживем ! А виїжджати ? А куди ? Так нікого ніде не ждуть …! Так ото ж, ні грошей немає, нічого …

Тут, на лінії фронту, вже ніхто не будує планів навіть на наступний день, адже його може просто і не бути.