Професійне свято відзначають хірурги: що відбувається за завісою операційної [ Редагувати ]

Професійне свято сьогодні відзначають не тільки рятувальники, а ще й хірурги. Тож, можна сміливо заявити, 17 вересня - дата магічна. Бо люди зазначених професій - по суті місіонери, вони рятують і дають надію. І якщо роботу рятувальників ми можемо побачити наочно: в новинах, на вулиці. То хірурги - сповнені таємниць. 

Але не сьогодні. Роман Барашев привідкрив завісу операційної - і покаже, що ж відбувається.

Інститут хірургії та трансплантології імені Шалімова. Відділ мікросудинної, пластичної та відновлювальної хірургії. Тут лікують, зокрема, й людей у формі. 

Владислав, військовослужбовець Збройних сил України:

Під час виконання бойового завдання в межах Луганської області я зі своїм побратимом потрапив під інтенсивний обстріл противника. Внаслідок чого отримав серйозну мінно-вибухову травму. Мені дуже сильно повезло, що я залишився живий.

Владу - 27. Міна відірвала хлопцю кисть руки, а травма живота та грудної клітини мовою медиків - була несумісна з життям. 

Євген Симулик, завідувач відділу мікросудинної хірургії Національного Інституту хірургії та трансплантології ім. Шалімова:

Приклад обширного дефекту тулуба та верхнього дефекту стегна. Три клапті використано - одномоментно для закриття дефекту. Дефекти у нас практично закриті. Ми бачимо відсутність ран. Пацієнт найближчий час буде готуватися до виписки. Комплекс тканин, який представляє повноцінну тканину, яка еластична, допомагає кінцівці розгинатися… Ось ми бачимо післяопераційний рубець на місті забору клаптя. Довжина клаптя - 33 сантиметри.

Сергій, військовослужбовець Збройних сил України:

Я вижив, Слава богу, а побратима нема, метр від мене, нема, не вижив. Я уже настроїв себе, що я буду без кінцівки, без ноги. Коли обстріл закінчився, вона вместе з ботінком отут, вот так.

Було складне поранення, обох нижніх кінцівок, обширні дефекти зі значним пошкодженням кісток. Без використання мікрохірургічних технологій мова йшла лише про ампутацію. Цей клапоть ми брали з задньобокової поверхні грудної клітини.

У мирні часи з такими пораненнями стикатися не доводилося - відверто діляться лікарі. Лікування бойових травм - це вищий пілотаж хірургії.

Євген Симулик, завідувач відділу мікросудинної хірургії Національного Інституту хірургії та трансплантології ім. Шалімова:

Ці поранення - це високоенергетична зброя, коли ми бачимо значні пошкодження на протязі самої зони пошкодження. В наш заклад потрапляють пацієнти з ранами, які неможливо закрити загальноприйнятими методиками. Ми займаємося надскладними важкими дефектами.

У хірургів зараз - завжди повно роботи. Вони працюють в операційних іноді по десять, дванадцять годин. 

Анжела, мати пораненого бійця:

Первая операция по пересадке кожи длилась 8 часов. Выстоять 8 часов уже сложно. Уровень профессионализма врачей зашкаливает. Это волшебники.

Робота мікросудинного хірурга - схожа на роботу снайпера. Адже доводиться мати справу з тонкими нитками судин.

Євген Симулик, завідувач відділу мікросудинної хірургії Національного Інституту хірургії та трансплантології ім. Шалімова:

В товщину волосини, іноді навіть в половини товщини людської волосини. Працюємо під оптичним збільшенням.

Олександр Усенко, директор Національного інституту хірургії та трансплантології ім. Шалімова:

Більше 12 тисяч хірургів в нашій країні, це і військові медики, і цивільні, які зараз роблять одну роботу. Вони надають допомогу постраждалим під час військової агресій… Роблять свою роботу професійно, рятують тисячі життів. 

І без цієї роботи важко уявити нашу майбутню перемогу.