У рамках європейського проєкту облаштували прихисток для біженців у Чернівцях [ Редагувати ]

У Чернівцях у рамках одного з європейських проєктів облаштували прихисток для біженців. Там житимуть люди старшого віку та з інвалідністю. Затишок та підтримку знайшла тут родина маріупольців. Чоловік - на милицях, а його дружина через пережиті жахіття важко захворіла. Проте подружжя бореться і не втрачає віри.

Ось у цій кімнаті зараз мешкає Іван Іванович з дружиною, сином та котом. Коли пригадує пережите у Маріуполі - не може стримати тремтіння рук. Ворожа міна влучила у багатоповерхівку, де вони жили. Чоловік дивом не постраждав. А от сусідку врятувати не вдалося.

Іван, переселенець з Маріуполя:

А я ще біля вікна стояв там, все ж наблюдав, що ж там робиться. Як дало, то упав там на кухні, міна прилетіла, у нас все там погорівше, спорткомплекс був, садік, дві школи, все горіло там.

Коли виїжджали з дому, у їхньому дворі було вже 15 могил. Хтось помер від голоду, хтось не встиг сховатися від рясних прильотів рашистських снарядів.

Іван, переселенець з Маріуполя:

Кого-то вбили, то старички вмерли, стреси, по всьому місту одні могили скрізь у дворах.

Аби виїхати витратили всі свої заощадження.

По шість тисяч, щоб нас вивезли в Бердянськ, а з Бердянська вже другі люди, ми місяць знаходилися у Бердянську, поки шукали варіанти, і то ще по вісім тисяч. І за кота тисячу. На дорогу все пішло…

Іван Іванович розповідає, з дружиною за 40 років спільного життя пережили чимало. Але ця безжальна війна завдала надто тяжкого удару, дружина дуже захворіла, нині перебуває у лікарні.

Іван, переселенець з Маріуполя:

Знаходилися у квартирі на шостому поверсі, ми ж не спускалися ніде нічо, і це воно лупило і лупило, самальоти й все. Нічого немає, на вулиці приготовити треба піти дров насобирать, а де воно… Ну раз в день їли, потрошки й так два місяці. Похудали всі й вона теж похудала. Захворіла, син з нами, він не бросив нас. Потом знайшли Любов Степанівну і вона тут нас поселила, дякуємо дуже за це, є люди добрі.

З початку війни буковинка Любов Степанівна допомагає ЗСУ та переселенцям. Їй вдалося виграти європейський грант. І завдяки йому - змогла реконструювати офісне приміщення під житло для переселенців з інвалідністю. Наразі тут облаштували душовий бокс, встановили кухонне обладнання, холодильник, пральну машину та електроплиту.

Любов Свіріденко, голова громадської організації "Чернівецьке товариство людей з інвалідністю":

В нього дружина зараз перебуває на превеликий жаль у лікарні, їй стало гірше і ми дуже хочемо, щоб ці люди відчували себе комфортно і робимо все можливе і неможливе аби люди, котрі побачили війну на власні очі, були захищені саме у нас.

Волонтери ж приносять переселенцям і продукти, і ліки. Загалом тут змогли отримати гуманітарну допомогу понад два тисячі людей з інвалідністю. У Любові Степанівни телефон не замовкає.

Можна прийти? Черга зараз велика? - Вже люди збираються по-тихенько, ви можете приходити, ми працюємо.

Волонтерить тут і пані Ольга. Вони до Чернівців приїхала з Нікополя. Більшу частину свого життя жінка прожила у сусідній ворожій країні й зараз, каже, родичі, котрі залишилися там, - для неї померли. Вони абсолютно зомбовані роспропагандою.

Ольга, волонтерка:

Сестра, брат - вони для мене не існують. Бо вони мене не слухають, а слухають пропаганду і мені дуже соромно за них.

І якщо раніше пані Ольга розмовляла російською, то за кілька місяців у Чернівцях - навчилася говорити винятково українською.

Ольга, волонтерка:

Це повага до держави, в якій ми живемо, всі повинні говорити тільки українською.

Україна починається з кожного з нас!